Росіян уже не було: загадкове зникнення ірпінця Олександра Сингаєвського
За даними Нацполіції, станом на липень 2023 року зниклими безвісти під час бойових дій на території Київської області вважалися 317 осіб. Серед них є ті, хто перебуває в полоні в Росії, але не підтверджені нею. А є й ті, кого, ймовірно, вбили, однак тіло не ідентифікували чи взагалі не знайшли. Рідні зниклих безвісти хочуть знати, чи жива людина і якщо ні, то за яких обставин загинула.
Такі пошуки вже понад рік і девʼять місяців веде Ольга Рубанка, дружина Олександра Сингаєвського, зниклого безвісти мешканця Ірпеня. Головна відмінність цієї справи від решти полягає у тому, що чоловік зник не під час окупації Київщини, а вже після звільнення регіону від росіян — вдень 5 квітня 2022 року.
25-річний Олександр Сингаєвський — майстер ремонту автомобілів. 24 лютого 2022 року перебував в Ірпені, де мешкав із дружиною Ольгою, пасинком Максимом та маленьким сином. Зранку 25 лютого родина вирішила, що треба вибиратися з міста. Вирішили їхати в маленьке село Нові Макалевичі, де живуть батьки Ольги та Олександра.
“Коли 24-го пішли колони росіян, Валентина (мати Ольги), Оля і всі онуки перебували тут, в Ірпені. Сашко був на роботі, — розповідає Петро Кашпірко, батько Ольги Рубанки.— Я в Нових Макалевичах доглядав тещу. 25 лютого вони зібралися та приїхали до нас”.
Утім цей регіон росіяни захопили ще в перший день повномасштабної війни. За словами Петра Кашпірка, в Нових Макалевичах окупанти не базувалися, лише інколи заїжджали, коли не знали дороги, бої відбувалися на відстані від села.
Так родина і прожила весь час, поки тривали бої за Київщину, іноді ховалися в підвалі будинку. Петро Кашпірко каже, що 31 березня та 1 квітня 2022 року російські війська активно виходили з окупованого регіону під натиском ЗСУ:
“Першого квітня вже залишки окупантів тікали. І фури йшли з награбованим. А в нас на той час скінчилися продукти, тому ми вирішили їхати в Малин придбати харчів. На Київ не було можливості — мости підірвані. Тож 5 квітня ми зібралися та поїхали”.
Як зник Олександр Сингаєвський
У Малин діставалися вчотирьох: Олександр, який був за кермом автомобіля Volkswagen Polo, його тесть Петро, пасинок Максим та Надія Руденко, тітка Олександра з села Макарівка.
“Був ранок, десь 8 чи 9 година. На Малин є дві дороги: через Іванків і через Термахівку. Ми поїхали через Термахівку. Виїжджаємо на Малинську дорогу, під’їхали до села Сидоровичі, а там міст підірваний. Ми почали його об’їжджати, проїхали Сидоровичі і Саша каже: “Нумо напряму через ліс і виїдемо на цю дорогу”. Він звернув на ґрунтовку в лісі”, — розповідає МІПЛ Петро Кашпірко.
На цій дорозі Петро та Олександр побачили підірваний військовий пікап — машину українських оборонців та їхні тіла. “Ми з Сашком вирішили підійти подивитись, що там, а малий із тіткою сиділи в машині. Підходимо, а там повністю БК, кулемет, ріжки, РПГ “Муха”, патронів дуже багато. Пройшлися ми з Сашком, а там і нутрощі на дорозі, і ноги з черевиками відірвані… Кажу Сашкові, давай вертатися, а він не погодився, казав, що до дороги лише 50 метрів”, — розповідає Кашпірко. Після того Олександр Сингаєвський сів за кермо та проїхав не більше пʼяти метрів, коли автомобіль наскочив на протипіхотну міну.
“Я стояв у лісі, коли побачив, як переднє колесо проходить, а заднє праве раптом підривається на міні. Колесо, звичайно, пошкодилось, а запаски в машині немає. Олександр вийшов, почав бігати, дивитися, розгубився, розхвилювався”, — згадує Кашпірко. Пасажири вціліли. Тим часом із боку села Олізарівка, що неподалік місця, де підірвалася машина Олександра, почали їхати автівки. Люди питали, чим допомогти, але ні в кого не було потрібного колеса. Тоді Олександр рушив по допомогу в село Термахівка, а Петро лишився біля автомобіля.
“Раптом під’їхала машина, де були якісь знайомі тітки Сашка, Наді, і ми вирішили відправити з ними в Термахівку її і Максима, щоб вони знайшли якийсь транспорт та повернулись додому”, — розповідає Кашпірко.
Незабаром повернувся Олександр, без запаски. Тоді Петро вирішує ловити попутку, їхати додому, там пересісти у власне авто і поїхати в Іванків шукати колесо. Натомість Олександр Сингаєвський лишається біля автівки на ґрунтовій дорозі в лісі поблизу підірваного військового пікапу. Зараз рідні Олександра не пам’ятають, чому він вирішив лишитися — чи боявся, що автомобіль вкрадуть, чи думав сходити до знайомих у села поблизу та запитати запаску. Проте це був останній раз, коли Петро Кашпірко бачив чоловіка своєї дочки. Того ж дня близько 15:00 він повернувся туди, де залишив зятя, однак Олександра Сингаєвського там не було.
Ще одна протипіхотна міна
Команда МІПЛ побувала в селі Олізарівка, поблизу якого підірвався автомобіль Олександра і де він зник. Місцеві кажуть, що 1 квітня представників ЗС РФ у селі не було, натомість туди зайшли спецпідрозділи ЗСУ, які мали зачистити територію. У наступні дні в село приїжджали також правоохоронці та СБУ. Жоден із опитаних жителів не повідомив МІПЛ, що після 1 квітня 2022 року в районі Олізарівки бачили бодай одного російського військового.
До автівки у лісі Петро Кашпірко повернувся о 15.00 того ж дня, 5 квітня. Разом із ним був Сергій Руденко, чоловік Надії. Однак Олександра Сингаєвського на місці не було. Біля автомобіля вони побачили сліди, ніби хтось граблями провів по піщаній землі. Чоловіки намагалися замінити розірване колесо, але привезена запаска не підійшла. Почало темніти, мобільного зв’язку не було.
“Я тоді Сашку написав записку і поклав її на лобове скло, а ми з Сергієм повернулися назад, — каже Кашпірко. — Ввечері я знову поїхав на те місце, вже з нашими військовими. Було темно. Приїжджаємо туди, а Сашка немає. Ми все там обходили. Шостого квітня я знову туди поїхав і знову його не було”.
Пошуки Сингаєвського тривали кілька днів. Сьомого квітня його дружина Ольга подала заяву про зникнення чоловіка в Іванківський відділ поліції. А дев’ятого разом із батьком Петром обʼїхала найближчі до місця зникнення Олександра села, опитала людей. Того ж дня вони поїхали в ліс перевірити, чи всі речі Сингаєвського на місці. Мобільний телефон, гаманець із документами лишалися в машині.
“Телефон спереду був, де коробка передач, портмоне видно не було. Тоді я зайшов із лівого боку і побачив, що гаманець на місці. Тільки-но розвертаюся йти назад до Олі, як наступаю на протипіхотну міну і підриваюсь”, — згадує Петро Кашпірко, додаючи, що в тому районі підірвалося не менше семи осіб, включно з українськими військовими. Внаслідок важкого поранення Петро втратив ногу та отримав інвалідність.
Слідство зайшло у глухий кут
У травні 2022 року Ольга Рубанка здала зразки ДНК сина, щоб долучили їх до справи про зникнення чоловіка. У виписці з Єдиного реєстру досудових розслідувань йдеться про провадження за ст. 438, ч.1, тобто порушення законів та звичаїв війни. Справу веде управління СБУ в м. Києві та Київській області. У виписці з ЄРДР зазначено, що в період із 24.02.2022 по 04.04.2022 представники підрозділів збройних сил та інших формувань РФ здійснили збройний напад на цивільних громадян та цивільні споруди смт Іванків, внаслідок чого зник безвісти Олександр Сингаєвський. Утім чоловік зник 5 квітня 2022 року, в той день, коли територія Київщини вже офіційно вважалась деокупованою.
До справи Сингаєвського правоохоронці долучили справу іншого зниклого, якого, за даними слідчих, пізніше знайшли вбитим. У коментарі Андрію Яковлєву, адвокату Ольги Рубанки, слідчий пояснив, що той чоловік випадково фігурував у справі Сингаєвського та не має до зникнення Олександра жодного стосунку.
Слідчі також не змогли відстежити за сигналом мобільного телефону переміщення Сингаєвського в день зникнення, оскільки на той час і в тому районі вежі мобільного зв’язку не працювали. Невідомо також, чи звіряли правоохоронці ДНК знайдених у Вишгородському районі тіл з ДНК дитини Сингаєвського. Саме тому адвокат Андрій Яковлєв у серпні 2023 року звернувся до головного управління СБУ в м. Києві та Київській області із клопотанням.
У ньому, зокрема, йдеться про те, що правоохоронці не оглянули вчасно автомобіль Олександра Сингаєвського, не забезпечили його збереження і недоторканність речей, які були в автомобілі. “Через що з автомобіля, згідно зі свідченнями потерпілої, орієнтовно 24 квітня 2022 року був викрадений смартфон Сингаєвського О. О. (без сім-картки), акумулятор та гроші. Телефон (як і телефонний номер) Сингаєвського О. О. належить до числа важливих доказів, що можуть або могли б допомогти прояснити обставини зникнення. Крім того, через несвоєчасний огляд автомобіля було втрачено можливості зібрати належні докази з місця події”, — зазначено в клопотанні. Там також згадано жителя Олізарівки, який може бути причетний до зникнення речей із автомобіля Сингаєвського і якого слідчі СБУ обов’язково мають опитати.
Пояснень, як просувається слідство, СБУ не надає. Час від часу Ольга намагається з ними зв’язатися і розпитати про розшук, але їм нічого сказати.
МІПЛ звернулася до фахівця з розслідування кримінальних справ. І той на умовах анонімності розказав, що в квітні 2022 року в Київській області після деокупації знайшли багато невпізнаних тіл. Утім через надмірну кількість справ, малі ресурси Нацполіції та подекуди недбалість посадових осіб зразки ДНК часто губилися або виявлялися зіпсованими. Водночас неідентифіковані тіла довго тримати в моргах не могли. Тому за місяць, максимум — три їх ховали на кладовищах Київської області. Без ідентифікації, зазначаючи лише номер тіла.
У липні 2022 року Нацполіція інформувала про понад 200 знайдених тіл на Київщині. Можливо, серед них є тіло Олександра Сингаєвського, але для цього треба провести ретельне розслідування. Воно також має дати відповіді на ключові питання: загинув чоловік 5 квітня 2022 року чи ні; якщо так, то хто його вбив, бо на той час ця територія вже була деокупована; чи не викрали Сингаєвського російські військові.