У роботі на ідентифікацію загиблих і зниклих безвісти військових та інших осіб понад 12 тисяч ДНК-експертиз — МВС
Українські центри, у яких ідентифікують зниклих безвісти і загиблих військових, працюють на межі можливостей. Щодня сюди стікаються тисячі запитів на проведення ДНК-експертиз. Цей метод називають золотим стандартом встановлення особи загиблого чи зниклого безвісти. Завдяки ДНК-експертизі навіть найменші зразки тканин чи кісток можуть пролити світло на долю військового. Про те, як відбувається цей процес, ризики хибних висновків експертів і куди звертатися рідним зниклих безвісти, МІПЛ поговорила з Русланом Аббасовим, заступником директора Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Чи правильно я розумію, що всі без винятку знайдені на полі бою тіла обов’язково потрапляють на ДНК-експертизу?
— Так, усі. Окрім тіл, які збереглися у нормальному стані і їх можна впізнати.
А хто має впізнавати ці тіла?
— Увесь процес ідентифікації, зокрема ДНК-ідентифікація, відбувається за участі слідства. Тому весь процес відбувається в порядку, передбаченим Кримінальним процесуальним кодексом України. Слідчий призначає необхідні експертизи, отримує результати і сповіщає про них зацікавлену сторону.
Що саме виконують експерти ваших центрів?
— Експертна служба МВС проводить понад 70 видів експертиз. Одним із них є біологічні експертизи, а одним з підвидів біологічної експертизи є судова молекулярно-генетична експертиза. На таку експертизу надходять як зразки невпізнаних тіл і рештків, так і зразки живих осіб, близьких родичів тих, хто загинув чи зник безвісти.
Скільки триває така експертиза?
— Все залежить від того, чи це зразок живої людини. Якщо так, то це найпростіший варіант. Така експертиза проводиться від кількох днів до кількох тижнів.
Відбір ДНК-матеріалів у родин загиблих. Фото: Національна поліція України
А коли може бути складно?
— Мова не про складність. Все залежить від кількості зразків, які одночасно нам приходять. Якщо ми аналізуємо трупні матеріали чи речі людини, то з такими зразками ми робимо багато експертиз.
На день у нас в один центр заходить до 300 експертиз, а таких центрів у нас 25. Тому уявіть масштаби. Зараз на виконанні понад 12 тисяч експертиз. І це не лише зразки родичів і зразки невпізнаних тіл, це ще й зразки підозрюваних, засуджених та інших осіб. Це все на одного генетика покладається.
Якщо порівнювати теперішній час із часом до повномасштабного вторгнення, то у вас була така ситуацію, щоб в очікуванні на експертизу перебувало 12 тисяч експертиз?
— Ні, такої кількості не було. На той момент експерти впродовж місяця могли виконати будь-яку експертизу. Зараз кількість запитів збільшилася втричі, хоча кількість фахівців пропорційно не зростає, бо це фахові люди з відповідною медичною, біологічною і так далі освітою. Цих людей треба знайти, навчити, вони мають скласти іспит. На все це потрібен час.
Процедура
Яка процедура експертизи невпізнаних рештків тих, хто загинув на війні?
— Зазвичай нам надходять складні зразки невпізнаних тіл. Їхній стан впливає на те, як швидко буде встановлений ДНК-профіль. Тому що ці рештки зазвичай перебувають в стані сильної деградації, вони фрагментовані, не зрозуміло, ці рештки належать одній людині чи кільком. Їх там може бути і 10, і 20, і 100. І кожен фрагмент треба дослідити. А якщо тіло вигоріло? От такі випадки найскладніші, бо рештки вигоріли фактично до попелу. Такі експертизи можуть тривати кілька місяців. Якщо ж говоримо про невпізнані тіла, які надійшли у більш-менш цілому стані, але значний ступінь розкладання біологічного матеріалу не дозволяє їх впізнати, то від такого тіла відбирається кілька зразків, переважно з кісток, їх направляють у будь-яку з 17 повнопрофільних лабораторій, де і встановлюють ДНК-профіль. Потім результати цих експертиз автоматично порівнюються з ДНК-профілями родичів зниклих безвісти. Якщо стається збіг, слідчий отримує від нас відповідний лист.
Як переконатися, що експертиза виконана правильно і цей збіг точний?
— Відповідно до міжнародних стандартів, ідентифікація вважається підтвердженою, якщо досліджено два і більше зразків родичів і тіла, або ж один зразок родича, але не менше ніж двома методами. Тобто має бути парне число: або два родичі, або один зразок і два методи.
Якщо там і там є збіг, то цього достатньо, аби категорично стверджувати про встановлену спорідненість між особами.
Що відбувається після того, як ви повідомили про збіг слідчому?
— Ми повідомляємо одному слідчому, другому і для контролю — Головному слідчому управлінню Національної поліції України. У листі ми пишемо про виявлений збіг, експерт також може дати рекомендації, що треба зробити, аби спростувати чи підтвердити попередній збіг, тобто чи потрібні додаткові експертизи. Трапляється і таке, що для додаткових експертиз у того самого родича повторно відбирають зразок, або ж шукають інших родичів.
А чи трапляється так, що висновки експерта спростовуються?
— Так, але це поодинокі випадки. І тут не йдеться про якусь помилку. Справа в тому, що коли надходить лише один зразок, який перевіряється на спорідненість, то дитина, скажімо, успадковує 50% від батька і 50% від матері. Відповідно, якщо перевірятимуть лише за зразками батька чи матері і станеться збіг, то це лише 50% спорідненості, тобто може бути випадковою спадковістю, тому потрібні додаткові експертизи. Так працюють закони генетики. Див тут не трапляється.
Руслан Аббасов, заступник директора Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Фото: МІПЛ
Ви говорили, що обгорілі рештки значно складніше ідентифікувати. Яка вірогідність, що взагалі не вдасться?
— Це поодинокі випадки, але вони є. Не вдається встановити не тому що ми не хочемо чи не можемо, а тому що там немає живого матеріалу. ДНК можна встановити, якщо є, скажімо так, цілі ядерні клітини. У згорілому матеріалі їх немає. Тому перед тим, як сказати, що ідентифікувати неможливо, ми маємо переконатися, що цілих ядерних клітин немає.
Що робити в такій ситуації?
— Повторні дослідження, які забирають місяці.
Але ж ви кажете, що в згорілих рештках нічого немає. Тоді що там досліджувати?
— Треба ще раз пересвідчитися, що згоріло повністю. А для цього треба дослідити. Можна впродовж багатьох місяців досліджувати і прийти до нульового результату. Але це теж результат, оскільки ми переконалися, що там нічого немає і встановити ДНК-профіль неможливо, або навпаки буде встановлено ДНК-профіль з обгорілих останків.
І що тоді з цими рештками?
— Нічого. Їх неможливо ідентифікувати. Вони повертаються слідчому, він може передати зразки в іншу лабораторію. Але див на світі не трапляється: якщо одному експерту не вдається ідентифікувати з застосуванням сучасних методик, обладнання і реактивів, то іншому теж не вдасться. Та це право слідчого.
Експерт може помилитися
Що робити, якщо експерт помилився?
— Помилитися може будь-хто. Утім експерт робить не одне дослідження. Якщо є бодай якийсь відсоток, що він помилився, то він знову перевіряє. Плюс проведення цих експертиз — це ж не фініш. Далі результати вносять у базу даних – Електронний реєстр геномної інформації людини, після чого йде відпрацювання, перевірка за цим Електронним реєстром. І от коли на цьому етапі спростування іде, то це не помилка, це питання підтвердження ідентифікації. Все.
Чи мають право рідні оскаржити дії експерта?
— Так, можна оскаржити у судовому порядку. Але експерт себе максимально перестраховує, застосовує або кілька методів, якщо це один зразок, або паралельно досліджує інші зразки. Таким чином він видає результат, у якому впевнений на 100%.
Тобто над експертом ніхто не має влади і його висновки остаточні?
— Експерт максимально відповідально ставиться до своєї роботи, оскільки має відповідну освіту і склав кваліфікаційний іспит. І не забувайте, що судовий експерт несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Це вагомий запобіжник, який унеможливлює маніпуляції. Плюс результати експертизи завжди можна перевірити. Тому що експерт виконує дослідження і повертає біологічний матеріал слідчому. І якщо хтось із чимось не згоден, наприклад, родина, слідчий чи адвокат, то ці зразки можна надіслати іншому експерту в іншу установу: Мін’юст, МОЗ, СБУ. Якість експертиз в Україні зараз дуже висока, вона нічим не поступається рівню експертиз, які проводяться за кордоном. Тому що обладнання і реактиви сертифіковані, лабораторії акредитовані відповідно до міжнародних стандартів.
Через велику завантаженість експертів і складні випадки деякі родини чекають на ідентифікацію тіла від восьми місяців до року. Фото ілюстративне
Ціна, досвід, комунікація
Яка собівартість однієї такої експертизи?
— Собівартість витратних матеріалів, які витрачаються на один зразок, це 3 — 4 тисячі гривень. Аби дослідити невпізнане тіло, проводиться 4, 5 і навіть 10 експертиз. Тобто це дорого, але у кримінальному провадженні безкоштовно для громадян, бо експертизи проводяться за рахунок коштів бюджету.
Чи є таке, що вам чогось не вистачає?
— Якщо, наприклад, говоримо про 2022 рік, то тоді багато часу йшло на дослідження сильно деградованих кісток, які піддавалися довготривалому зберіганню і гниттю. Наприкінці 2022 року ми попросилися подивитися лабораторію Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти, аби навчитися новим методикам і підвищити якість своєї роботи. Ми поїхали і перейняли досвід, який показав, що ми можемо вдвічі-втричі скоротити термін проведення експертиз, застосувавши складний протокол по роботі з кістками. Вони поділилися з нами цим протоколом, ми приїхали в Україну, адаптували його під наші реалії і тепер всі наші установи працюють за цим протоколом, завдяки чому на встановлення ДНК-профілю витрачається вдвічі або втричі менше часу.
Я правильно розумію, що центр і його підрозділи комунікують виключно зі слідчими, тоді як прямої комунікації з потерпілими, з родичами зниклих безвісти немає?
— Пряма комунікація не потрібна, оскільки вона відволікатиме експерта. Зважайте, що розслідування таких справ іде в рамках кримінального провадження, тому вся комунікація врегульована Кримінальним процесуальним кодексом України, тобто вона йде через слідчого. Але ми бачимо, що навантаження на слідчих колосальне, тоді як у розслідуванні, в експертизі найбільше зацікавлені родичі зниклих безвісти. Тому неформальна комунікація рідних із нашими центрами, звісно, є. Всі наші контакти розміщені на сайтах ДНДЕКЦ МВС і Національної поліції України. Якщо у людини виникають питання з приводу експертиз, ми пояснюємо. Це також треба, аби хоч трохи зняти соціальну напругу, пояснити їм, як відбувається процес ідентифікації. Єдине, що експерт не відповідатиме рідним, бо він у лабораторії, його робота полягає не у телефонних розмовах, а проведенні експертизи. Ми беремо участь в усіх офіційних і неофіційних зустрічах з громадськими організаціями, з Координаційним штабом, з Уповноваженим з прав людини, Об’єднаним центром СБУ тощо.
Чи розроблено якісь рекомендації, як спілкуватися з рідними зниклих безвісти, щоб не травмувати їх?
— Думаю, це питання більше до слідчих, які організовують комунікацію. Але те, що мені відомо, такі тренінги проводяться, як Міжнародним комітетом Червоного Хреста, так і Міжнародною комісією з питань зниклих безвісти.
Без рідних
Що робити, якщо у людини, яка зникла безвісти, немає рідних або вони перебувають на окупованих територіях?
— У випадках, де немає близьких, рідних або людей, які могли б здати необхідні зразки, рекомендуємо з’ясувати останнє місце проживання чи перебування зниклого безвісти. Люди, які володіють інформацією про зниклого, завжди є. Просто їх треба знайти і знайти особисті речі, якими користувався зниклий: кружку, ручку, якою писав, планшет, станок, шапку, шарф, тощо. Якщо ми говоримо про одяг, то треба, щоб він був невипраний. З таких речей в більшості випадків можна встановити ДНК-профіль. Цей зразок вважатиметься як зразок зниклої особи. І такого зразка достатньо, щоб підтвердити ідентифікацію. У цьому випадку буде збіг не за родичами, а за ДНК-профілем самої людини, яку шукають. Такий збіг стовідсотковий.
Ідентифікація тіл загиблих. Фото: Національна поліція України
Якщо за допомогою особистих речей зниклого можна забезпечити стовідсотковий збіг, навіщо тоді використовувати зразки родичів?
— А роблять і так, і так. Крім того, що рідні здають свої біологічні зразки, вони ще й особисті речі зниклого чи зниклої несуть. Але тут є проблема з навантаженням на центри експертиз. Людей можна зрозуміти, вони в розпачі, в горі, вони роблять все, щоб знайти зниклу людину. Але таким чином вони починають блокувати роботу, тому що коли замість одного чи двох зразків доводиться досліджувати шість, то завантаження збільшується в три рази.
Тоді як краще робити?
— Немає краще чи гірше, є різні способи ідентифікації. Спосіб обирає родина зі слідчим. І якщо рідні кажуть, що не хочуть здавати зразки, їх просять принести речі зниклого.
Сьогодні є Закон “Про державну реєстрацію геномної інформації”, де є стаття, яка регламентує, що перед тим, як йти на службу, військовослужбовець під час воєнного стану здає зразок свого біологічного матеріалу. І тоді, якщо військовий зникає, то шукати родичів не потрібно. У такій ситуації зі справи зниклого військовослужбовця вилучається його прижиттєво відібраний зразок і встановлюється ДНК-профіль. Те саме робиться з невпізнаним тілом. Результати вносяться в базу і стається збіг. Це в рази швидше і дешевше, але ця норма закону реалізована частково.
Чому?
— Тому що військовослужбовці лише починають здавати такі зразки, це ще не всюди впровадили.
Який прижиттєвий біологічний зразок має здати військовослужбовець, що це, волосина, ніготь?
— Відбирається зразок букального епітелію на спеціальну нуклеїнову карту. Це, грубо кажучи, паперовий носій, спеціальна паперова серветка, просочена речовинами, які консервують зразок. І ця «серветка» лежить, а оскільки вона паперова, то може бути в матеріалах особової справи. І потім, якщо людина зникає, слідчий вилучає її, призначає експертизу і тільки тоді встановлюється ДНК-профіль. Відбір такого зразка коштує 200 — 300 гривень.
