Send Lette
Військовополонені

У російському полоні азовець Сергій Тарасюк заразився туберкульозом: його стан критичний

Завдяки випадковій фотографії у соцмережах дружина Сергія Тарасюка дізналася страшну правду про полон чоловіка. Більше двох років його утримують у нелюдських умовах. Стан здоров’я 58-річного азовця критичний. За останньою інформацією, Тарасюк перебуває у СІЗО № 2 міста Камишин Волгоградської області.

Потай від дружини вступив до війська

Людмила і Сергій Тарасюки у шлюбі понад 30 років. Мають навіть спільний другий день народження: на одному з побачень, коли вони ще були студентами, у них влучила блискавка. Сергій тоді пережив клінічну смерть, а Людмила отримала опіки 30% тіла. 

Подружжя жило в Авдіївці Донецької області, але у 2014-му в їхнє життя увірвалася війна. Горлівку, рідне місто Людмили, окупували одразу, Авдіївка ж опинилася на лінії розмежування. Тоді Сергій заявив, що піде воювати.

— Я сказала йому, що не пущу і зараз мені за це соромно, — зізнається Людмила Тарасюк. — Він ображався через це, казав: “Я все одно піду. Ти така патріотка, але  не хочеш, щоб я йшов воювати?! Хто захищатиме країну, якщо всі жінки триматимуть чоловіків вдома?”

Потай від дружини Сергій вступив у військо. Поки проходив навчання, Людмила думала, що чоловік разом із другом працює у Києві. Якось він приїхав додому і серед його речей жінка знайшла схожу на військову футболку:

— Він сказав, що йому військові подарували, у яких вони на базі ремонт роблять. От тоді в мене з’явилися перші підозри.

Сергій Тарасюк, військовослужбовець бригади “Азов”. Фото: сімейний архів

Тарасюк вступив до Азову. Як потім розповів Людмилі: його, 45-річного, тільки туди і брали. З тих пір чоловік боронив околиці Маріуполя.

— Багато його друзів за цей час загинули. Траплялося, що показував мені спільні фото з побратимами і казав: “Цього вже немає серед живих, цього теж”.

Незадовго до повномасштабного вторгнення Сергій сказав дружині, що думає про звільнення з армії. Людмила зраділа, оскільки у чоловіка були проблеми із серцем і тиском. До того ж, через військову службу вони замало часу проводили разом. Це був початок 2022-го, Сергій пообіцяв, що навесні піде зі служби, але почалася велика війна.

Довгий час дружина не знала, де саме перебуває Сергій. Перші кілька тижнів він телефонував щодня, але з часом з’вязок почав зникати. Тоді Людмила зрозуміла, що Сергій у Маріуполі. Останній раз вони спілкувалися у травні. Чоловік сказав, щоб вона нічого у нього не запитувала.

— Раніше, коли в нього були вихідні, він розповідав, що їздив у Маріуполь до друзів, а ще купував там ковбасу, бо у магазинах біля їхньої бази смачної не було. От коли ми з ним останній раз розмовляли, він мені нічого не казав. І я запитую: “Ти там, куди по ковбасу їздив?” Та він нічого не відповів. До цього кілька тижнів ще намагався жартувати, але того разу настрою вже не було, — розповідає дружина азовця.

Обороняти Маріуполь українські захисники припинили після 86 днів спротиву. Сергій Тарасюк вийшов із Азовсталі 17 травня 2022 року, сім’я впізнала його на одному з відео. Він йшов, спираючись на палицю, його речі ніс побратим. Які поранення чоловік отримав під час оборони міста, Людмила не знає, їй лише сказали, що у нього уламки в тілі, через що пошкоджено зв’язки на ногах і він кульгає.

На цьому кадрі з пропагандиського сюжету про вихід українських військових з “Азовсталі” Людмила впізнала свого чоловіка Сергія

Шокуюча правда про полон

Перебуваючи в Оленівці, куди Росія помістили військовополонених із Маріуполя, чоловік часом телефонував дружині. Розмови тривали не більше хвилини, про себе він мало що розповідав. Людмила разом із іншими родинами військовополонених їздила у Женеву у штаб-квартиру Міжнародного комітету Червоного Хреста. Однак там повідомили, що окрім як факту полону іншою інформацією вони не володіють.

Зранку 29 липня 2022 року у російських телеграм-каналах з’явилися повідомлення про вибух в одному з бараків на території Оленівської колонії. До вечора зʼясувалося, що там були самі азовці.

Воєнний злочин в Оленівці: реконструкція подій масового вбивства полонених азовців

Людмила переглядала оприлюднені міноборони РФ списки полонених азовців, які нібито були у бараку. Прізвища Тарасюка серед них не було. А вже у вересні від Сергія прийшло коротке повідомлення “+” — усе добре.

Згодом у координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими дружині повідомили, що багатьох полонених з Оленівки перевели у СІЗО № 2 Таганрогу Ростовської області. З того часу інформації про Сергія Тарасюка було обмаль. Звільнені в результаті обмінів військові повідомляли лише: “Чули прізвище  на перекличці. Тримається”.

— Про стан здоров’я Сергія ніхто нічого не казав. І звільнені, і в Координаційному штабі мені говорили, що він тримається, — каже Людмила. — Розуміти це можна по-різному. Навіть той, хто помирає, він теж тримається.

13 і 14 вересня 2024 року відбулися обміни військовополоненими, загалом додому повернулося 152 людини. Вперше за довгий час в обміні були представники бригади Азов (до цього востаннє їх обмінювали 6 травня 2023 року). Серед звільнених були ті, хто певний час перебував із Сергієм Тарасюком в одній камері. Інформація, яку повідомили його дружині, шокувала.

— Спершу мене шукали у спільній групі родин захисників Азовсталі, а потім із невідомого номеру надіслали фотографію, на якій зображені два чоловіки, один із них — мій Сергій. Я одразу зателефонувала цій людині, це була дружина побратима мого чоловіка, — розповідає Людмила Тарасюк.

Сергій Тарасюк (праворуч) з побратимом. Фото: сімейний архів

Це фото дуже потішило жінку, тож вона надіслала його в іншу групу родин, аби поділитися радістю. Так це фото побачив звільнений 14 вересня азовець.

— Ми з його дружиною спілкувалися два роки і навіть не знали, що наші чоловіки товаришували, — пояснює Людмила. З’ясувалося, що він разом із Тарасюком був в Оленівській колонії. І саме в тому бараку, де стався вибух.

— Але того чоловіка у той же день забрали і повезли у Донецьке СІЗО, а мій Сергій залишився там. Так я вперше дізналася, що чоловік був у підірваному бараку, — каже Людмила.

У ніч вибуху в бараку перебувало 193 азовця. Цю інформацію згодом підтвердили звільнені з полону постраждалі. Міністерство оборони РФ одразу оприлюднили списки: загиблих — 40 людей (насправді загинуло понад 50 азовців), поранених — 73 людини. Імена решти азовців були невідомі. Ті, хто вижив і кого згодом обміняли, розповіли, що в лікарню відвезли не всіх поранених. Тих, хто отримав незначні травми, перевели у дисциплінарний ізолятор на території колонії, тому їх не було в жодному списку.

Коли час — ворог

Новина про Сергія була не останнім потрясінням для Людмили.

— Раніше, коли я спілкувалася зі звільненими, які бачили Сергія у полоні, ніхто детально не описував стан його здоров’я. Тож я сподівалася, що з ним усе відносно добре, — каже дружина військовополоненого. — І тут інший звільнений, який був із Сергієм уже у тюрмі в Росії, сказав, що розповість правду без прикрас.

Виявилося, що у полоні Сергій Тарасюк заразився туберкульозом. До того ж, у нього швидко прогресує псоріаз почалися проблеми з зубами, чоловікові важко їсти. Через обмежений раціон він сильно схуд. Як кажуть колишні полонені, навіть їм було важко дивитися на нього: лишилися самі кістки, вкриті шкірою.

— Плюс проблеми зі спиною. Мені цей хлопець розповів, що коли їх кудись водять, то змушують дуже низько нахилятися. А Сергій у мене високий, 1,86 м, йому важко. Якщо ж не підкорятися, то бʼють. Всі, хто розповідав мені про Сергія, робили це з повагою до нього. Це дуже приємно. Вони ж молоді, а Сергій уже в віці, він їм допомагав, давав поради, — зізнається жінка. — Але стан його здоров’я мене дуже лякає.

Понад два роки російського полону негативно позначилися і на психічному здоров’ї Тарасюка. Зрештою, за словами звільненого, Сергія перевели у камеру, де утримують хворих на туберкульоз.

— Сергій дуже виснажений. Йому ставлять якісь крапельниці, але це ж неналежне медичне лікування. А йому вже 58 років. До полону мав багато болячок, у полоні з’явилися нові. Звільнений наголошував, що він у дуже поганому стані і його потрібно витягати.

Почувши цю інформацію, Людмила намагається зібрати себе докупи. Вона й досі не може стримати сліз, коли розповідає про чоловіка. Попри це, жінка продовжує боротьбу за Сергія. Розуміє, що наразі його найбільший ворог — це час.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Військовополонені
Проти України на боці Росії воюють громадяни Ірану, Єгипту, Бразилії, Сомалі, Куби та Шрі-Ланки – Усов

В українському полоні перебувають громадяни дев’яти незахідних країн, які воювали на боці Російської Федерації, і держава-агресорка не зверталася до України, щоб їх повернути. Про це 21 листопада заявив Дмитро Усов, секретар українського Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, під час однієї з панелей конференції Crimea Global 2024.

22 Листопада 2024

Військовополонені
Бій, про який мовчать: як у Павлівці зникли безвісти більше ста військовослужбовців

Марину, Яну, Наталю та Світлану об'єднує спільна історія: два роки тому вони востаннє розмовляли зі своїми рідними — військовослужбовцями, які зникли безвісти у боях за Павлівку Донецької області. Це сталося наприкінці жовтня — початку листопада. Така ж доля у тому місці спіткала понад сотню українських армійців. Об'єднавшись у спільноту, їхні родини шукають рідних, виходять на акції підтримки зниклих безвісти і полонених, зустрічаються з цього приводу з владою.

12 Листопада 2024

Військовополонені
Змусити Росію відпустити поранених полонених може країна-покровителька – правозахисниця

Щоб активізувати повернення важкохворих та важкопоранених військовополонених, Україна має шукати третю країну, яка б вплинула на Росію у питанні створення змішаних медичних комісій, регламентованих Женевськими конвенціями. Про це заявляє Олена Бєлячкова, координаторка груп родин полонених та зниклих безвісти МІПЛ.

5 Листопада 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Правозахисницю і волонтерку Олену Бєлячкову нагородили медаллю “Честь. Слава. Держава”

Олену Бєлячкову, координаторку родин зниклих безвісти і полонених Медійної ініціативи за права людини та волонтерку з 10-річним стажем, нагородили медаллю Київського міського голови “Честь. Слава. Держава” за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію. 

29 Листопада 2024

Війна і правосуддя
Telegram-канал про ТЦК на замовлення росіян, власник “Мотор Січ” і продаж посади для благодійного фонду “ЛНР”: 77 справ щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує стежити за найрезонанснішими справами війни, які розглядають українські суди. Мова йде про воєнні злочини, колабораціонізм, державну зраду, несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ та глорифікацію Росії.

29 Листопада 2024

Війна і правосуддя
У Черкасах судять митрополита УПЦ МП за розпалювання релігійної ворожнечі — репортаж із засідання

У Черкасах судять Дениса Снігірьова (церковне ім’я — Феодосій), митрополита Черкаського і Канівського, керівника Черкаської єпархії Української православної церкви, що перебуває в єдності з Московським патріархатом. Його звинувачують у розпалюванні релігійної ворожнечі, образі почуттів вірян через їхні релігійні переконання, а також у виправдовуванні збройної агресії Росії.

29 Листопада 2024

Більше публікацій