Як росіяни в Бердянську затримали колишнього азовця, зняли про нього фейкове кіно і тепер хочуть “судити”
Чоловіка, про якого далі піде мова, звати Назар Гордєєв. Останні роки разом із маленьким сином, дружиною і її батьками він жив у Бердянську. Працював охоронцем в приватній фірмі.
З початком повномасштабної війни Назара не мобілізували, хоча в 2018-2020 роках він служив у полку МВС “Азов”. А 14 квітня він зник — пішов із дому і не повернувся.
Пропагандистське кіно
На той час Бердянськ уже півтора місяця перебував під окупацією Росії, тому сумнівів, що з Гордєєвим трапилося лихо, в родини не було. Телефон чоловіка не відповідав. За кілька днів небайдужі люди повідомили його дружині, що Назара утримують у міському відділі поліції. А за тиждень в будинок, де він мешкав, приїхали військові РФ. З собою вони привезли і Назара.
“Приїхало кілька машин військових зі зброєю. Увірвалися до хати, поламали ворота, вибили двері. Вдома була дружина Настя з дитиною і своїм батьком, — розповідає пані Ніна, мати Гордєєва. — Привезли Назара, побитого. Він не міг стояти на ногах, його тримали. Руки порізані від кайданів. Вони знімали фільм, ніби в дитячих речах лежить пістолет, а серед іграшок у вітальні поклали щось схоже на гранатомет. Вкрали речі, всі документи, золото, гроші, ноутбуки, фотоапарат, навіть постіль і одяг. Постійно принижували Назара, били його по обличчю і голові. Це відбувалося просто на очах дружини і її батька, але на відео цього немає. Я впевнена, що він під тиском розказував певну інформацію про те, як живе “Азов”.
За два тижні потому на “телеканалі” “Крим 24”, який транслюється в окупованому Криму, вийшов пропагандистський сюжет. Серед іншого в ньому показали пістолет серед дитячих речей, а сам Назар розповідає, що коли служив у Нацгвардії, то нібито стріляв по жилих кварталах, про що дізнався згодом. Гордєєва разом із іншими “нацистами” пропагандисти-телевізійники записали в наркомани.
Із Назаром Гордєєвим зняли “сюжет”, який опублікували на “телеканалі” “Крим 24”
Чоловік, який сидів разом із Назаром і з міркувань безпеки тепер не дозволяє називати своє ім’я, переконує, що знятися для ролика Гордєєв погодився після того, як російські військові пригрозили розправитися з його сім’єю.
Бердянська колонія № 77. Тортури і свобода за гроші
З поліцейського відділку Назара перевели в Бердянську виправну колонію № 77. За інформацію МІПЛ, отриманою з місцевих джерел, наразі в колонії перебуває більше тисячі людей. Серед них — колишні військові, цивільні, вчителі, бізнесмени.
Ті, хто вийшов, розповідають про життя в колонії. “Їх утримують у нелюдських умовах, б’ють, а медичну допомогу надають лише тоді, коли люди довгий час не приходять до тями, — переповідає їхні слова пані Наталя, тітка Назара Гордєєва. — Там все, що хочеш, може бути, бо вони нікого туди не пускають. Навіть лікарів із місцевої лікарні не пускають, бо мають якихось своїх. До Назара, як до колишнього азовця, ставилися з особливою “пристрастю”. Одним із видів катування в колонії є обливання чоловіків окропом нижче пояса”.
Чоловік, який сидів із Гордєєвим, розповідає, що Назара забирали через день, били, а в камеру приводили непритомним. Лікаря викликали лише тоді, коли чоловік кілька годин не приходив до тями. За його словами, російські військові намагаються перетягнути полонених на свій бік. Тих, хто погоджується співпрацювати, відпускають. Зазвичай це бізнесмени, які можуть заплатити за своє звільнення.
Мало не щодня до дверей колонії приходила бабця Назара. У чергових вона розпитувала, чи є серед увʼязнених її онук, чи він здоровий, чи живий. Коли потрапляла на добрішого чергового, той надавав інформацію, одного разу навіть дозволив принести передачу — одяг і засоби гігієни. Побачення з затриманим не дозволяли.
За словами тітки Назара, впродовж червня місцеві кілька разів бачили її племінника в супроводі військових, які возили його на перев’язку ноги. Бачила чоловіка і його теща, на роботу до якої росіяни приїздили з Гордєєвим. Вони також дозволили йому зателефонувати дружині. Це сталося 21 червня.
“Він сказав, що змушують важко працювати, що він виснажений, що нога не гоїться, але сподівається, що все буде добре, — переповідає розмову пані Наталя. — Просив, щоб вона трималася, не слухала, хто і що там говорить. Після цього зв’язку з ним не було”.
27 червня бабця Назара знову пішла в Бердянську колонію, але їй повідомили, що чоловіка там немає. Жінка ходила туди ще кілька разів, утім щоразу її виганяли, в грубій формі вимагаючи більше не приходити.
“Коли вона поверталася звідти додому, її наздогнав місцевий, який працює в тій тюрмі. Він сказав, що Назара, швидше за все, забрали в Донецьк, але це суто з його слів”, — говорить пані Наталя.
Зрада в маленькому “селі” Бердянськ
За словами чоловіка, який разом із Назаром сидів у Бердянській колонії, по обіді 27 червня по Гордєєва прийшли ефесбешники. Його речі залишилися в камері. Працівники колонії між собою говорили, що чоловіка забрали в Москву в СІЗО Лефортово, де начебто тримають усіх азовців і де над ними має відбутися суд, але підтверджень цього у родини Гордєєва немає.
Аналізуючи причини, через які росіяни затримали Назара, рідні вважають, що не обійшлося без зрадника.
“Зі слів дружини Назара, напередодні телефонував його товариш і запросив на зустріч, — розповідає пані Ніна, мати Гордєєва. — Назар пішов туди, але що з ним сталося — ми не знаємо. Є припущення, що його просто здав друг, який працює на російську владу. Бердянськ — це ж маленьке “село”, люди знають одне одного. Друга звати Микола, він на волі”.
Дружина Назара Гордєєва — Анастасія — разом із дитиною кілька разів намагалася виїхати з окупованого Бердянська, але щоразу їх затримували на блокпостах, наказуючи повернутися додому. Перший раз це сталося, коли Назар іще був на свободі. “Вони під’їхали до першого блокпосту, а тоді було так, що наші ЗСУ біля Василівки добряче постріляли росіян, і ті були дуже злі, сказали: “Або ви всі вертаєтесь, або ми вас всіх розстріляємо”. Отак цілі автобуси розвернули”, — розповідає пані Ніна.
Щодо теперішнього місця перебування Назара Гордєєва, то остання інформація, якою оперує його родина — буцімто Назара утримують у Донецьку.
—————
Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини у рамках проєкту “Hela Sverige Skramlar for Ukraina”
