З Росії повернули тіло морпіха з 501 батальйону: чоловіка закатували в полоні
— Між нами з Іваном 13 років різниці. Він завжди дбав про мене і виховував, — починає розповідь Анастасія Нечипоренко, сестра загиблого. — Брат був дуже добрим, сім’я у нього завжди була на першому місці. Він нам завжди допомагав.
У військо Івана Макарова призвали у 2014-му. Два роки він служив у складі 36 окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Білінського. Потім демобілізувався, повернувся додому. Працював на винограднику, піклувався про літніх батьків.
Після початку повномасштабного вторгнення мобілізувався вдруге.
Служба, полон, смерть
— Його кілька разів відпускали додому. Було холодно, сніг, маршрутки не їздили, то він 18 км від військкомату до дому ходив пішки. Дорогою заходив на могилу нашого батька, розмовляв із ним, прощався, — пригадує Анастасія.
Спершу Макарова зарахували до лав 36 бригади, а потім перевели у 501 окремий батальйон морпіхів. Так він потрапив у Маріуполь.
— Якось так сталося, що в нас у всіх зламалися мобільні телефони, то Іван пішов без зв’язку. Ми взагалі нічого не знали: де він, що відбувається, — говорить Анастасія.
Інформацію про брата вона дізнавалася від односельця, з яким Іван пішов до війська, але той розповідав мало. Сказав якось, що ситуація критична, закінчуються боєприпаси і їжа. А тоді зв’язок геть зник.
Четвертого квітня 2022 року за наказом командира бригади Миколи Бірюкова та його заступника Костянтина Безсмертного понад 250 військовослужбовців 501 батальйону морської піхоти потрапили у полон.
У родини Івана Макарова не було жодної інформації про його місце перебування. Вони знали лише, що спочатку його утримували в Оленівській колонії, але далі сліди губилися.
— Одного разу, навесні 2022 року, ми побачили його на відео. Він дуже схуд, був втомлений. А тоді військова частина надіслала сповіщення про те, що він у полоні. Це вся інформація, яка у нас була, — говорить сестра загиблого військовослужбовця.
Понад рік Анастасія намагалася відшукати брата, однак у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими та в офісі Міжнародного комітету Червоного Хреста розводили руками. На початку серпня 2023 року мамі Макарова зателефонували. Повідомили, що Росія повернула тіло, потрібно впізнати.
— Мамі сказали, що надішлють фото, але в неї старенький телефон, тож вона дала мій номер. Я подивилась: тіло на фото, яке мені надіслали, належало не Івану. Але документи були його, — розповідає Анастасія.
Про те, що не впізнає брата, сестра повідомила слідчим. Наступного дня їй надіслали інше фото. На ньому був Іван.
“Природна” смерть, та неприродний випадок
Офіційна причина смерті Івана Макарова — серцева недостатність та кахексія, тобто значне виснаження організму. Але стан тіла свідчити геть про іншу причину. Анастасія бачила численні порізи та гематоми. Припускала, що брата катували.
— У нього були вирвані м’язи, вм’ятина у черепі, травмований ніс, — перелічує жінка травми, які побачила на тілі брата під час упізнання. Найбільше ж її шокувало тавро: трикутник із оком всередині, вирізаний над серцем Івана.
Анастасія не могла зрозуміти, чому, попри очевидні сліди катування, судмедексперти стверджували, що брат помер через природні причини. “У нас немає такої хвороби як катування”, — почула пояснення у відповідь.
Де перебував і де помер Іван, родина так і не знає. Жодних документів із цього приводу Росія не надала. У свідоцтві про смерть вказана її дата — 4 серпня 2023 року, однак стан тіла, за оцінкою українського судмедексперта, з яким спілкувалася сестра загиблого, свідчить про те, що чоловік помер значно раніше.
Це не вперше Росія проводить подібні маніпуляції з загиблими українськими полоненими. Так вона намагається максимально ускладнити встановлення реальної причини смерті українськими судово-медичними експертами. Нерідко рештки повертають у настільки поганому стані, що у висновку зазначають: “Неможливо встановити причину смерті через гнилисті зміни трупа”.
Жорстокі побиття та катування практикуються в усіх місцях утримання українців у Російській Федерації. Таке поводження з полоненими має ознаки державної політики РФ. Фото ілюстративне
РФ застосовує до полонених різноманітні методи катування, зокрема недоїдання, довготривале стояння у камері, фізичне навантаження — по 500 присідань і віджимань за раз. Усі ці дії не залишають видимих слідів на тілі, але призводять до серйозного навантаження на серцевий м’яз.
Майже до всіх полонених РФ застосовує електричний струм, через що серце починає погано функціонувати і навіть зупиняється. Один зі свідків повідомив МІПЛ, що після удару струмом охоронцям довелося проводити реанімаційні заходи військовополоненому через зупинку серця.
Іван Макаров не єдиний морський піхотинець із 501 батальйону, тіло якого повернули з російського полону. МІПЛ відомо про ще трьох убитих у полоні військових із цього батальйону. Усіх їх утримували у виправній колонії № 1 міста Донське Тульської області. З отриманих нами свідчень відомо, що до них системно застосовували тортури, кілька днів підряд не дозволяли спати, змушували виконувати виснажливі фізичні вправи та відмовляли у їжі. Ймовірно, Макаров також міг бути у Донському.
За отриманою МІПЛ інформацією від Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, з 24 лютого 2022 по кінець жовтня 2024 року в Україну повернули 169 тіл загиблих у полоні військовослужбовців, зокрема 55 тих, хто загинув від вибухів в Оленівській колонії. Водночас ми припускаємо, що кількість загиблих полонених значно більша.
— Я би хотіла, щоб кожна людина, яка причетна до смерті брата, відчула на собі усе те, що вони з ним зробили. Навіть ті зрадники, які їх здали тоді у Маріуполі, — говорить Анастасія Макарова.
Івана Макарова поховали 19 липня 2024 року у селі Дмитрівка Миколаївської області.
