Send Lette
Насильницькі зникнення

Звільніть цивільних. Рідні заручників, яких Росія утримує в неволі, вимагають рішучих дій з боку влади

“Звільніть цивільних полонених”. З таким гаслом 27 травня на мирну акцію вийшли мешканці Київської області. Її учасники  це рідні викрадених на території Вишгородського району громадян України, які вже понад рік перебувають у заручниках РФ.

Групу учасників акції зустрічаємо у Вишгороді. Йдуть із плакатом, на ньому — “Допоможіть повернути рідних додому”. Під час ходи гучно викрикують: “Звільніть цивільних полонених”. Біля входу до Вишгородської адміністрації швидко шикуються у два ряди, попереду — одна з організаторів акції, Ганна Муштукова. Її чоловіка Івана Дрозда росіяни утримують у Брянському СІЗО № 2 в місті Новозибков.

Хода у місті Вишгород – до будівлі адміністрації

“Наша акція створена з метою надання публічного розголосу щодо сприяння у поверненні цивільних осіб, які перебувають у полоні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, пришвидшення їх повернення та вжиття всіх можливих заходів з боку державної влади”, — каже Ганна. У промові чітко вбачається головна мета: не просто нагадати про проблему заручників, але й запропонувати українській владі звернутися до світових лідерів, аби ті тиснули на Росію, яка зобовʼязана звільнити цивільних бранців без жодних умов. “Росія приховує цих людей, утримує в катівнях та тюрмах. Щоб нас почули, ми здійснюємо мирну акцію-ходу і долаємо 25 кілометрів”, — промовляє організаторка акції.

Рідні заручників долають кілометри, аби привернути увагу до своєї біди


“Хочемо побачити своїх рідних вдома”: МІПЛ поспілкувалась з учасниками акції

Біля Вишгородської адміністрації зустрічаємо Василя Хилюка, батька журналіста УНІАН Дмитра Хилюка, викраденого та вивезеного в Росію в березні минулого року, про що детально розповідала МІПЛ. “Більше року Діма перебуває в полоні, в заручниках. Ми чекаємо, але це вже занадто важко, адже в нас повна невизначеність, остання звістка – лист від нього в серпні 2022 року, датований 14 квітня 2022 року. Після цього — суцільна невідомість. Дуже хочу дочекатися сина вдома. Вийшов на акцію, щоб разом із іншими рідними заручників привернути увагу до нашої біди”, — каже пан Василь.

Василь Хилюк – батько викраденого журналіста Дмитра Хилюка

У заручника Олександра Ярового, про якого МІПЛ теж писала, — ціла група підтримки: бабуся Надія Ярова та подруги Олександра, Наталія та Аліна. “У квітні була остання звістка про Сашка – як вийшов військовий за обміном, повідомив, що він три тижні перебував із Сашком у камері. Харчування там ніяке, весь день стоять у камерах. Нам, звісно, не розповідають, що там насправді, але розумію, що нічого доброго в полоні точно немає. Від Координаційного штабу жодної інформації. Тільки мене питають, що я дізналась”, — каже Надія Іванівна, онука якої з березня 2022 року утримують у Брянському СІЗО № 2.

Тетяна Хобта, дружина заручника з села Козаровичі Київської області, Олександра Хобти, каже, що головне її прохання до Координаційного штабу і президента Володимира Зеленського — щоб звільнили цивільних. “Більше року минуло, як рідні в полоні. Ми не знаємо, де вони, який у них стан здоров’я. Дуже хочеться, щоб було дієве рішення щодо звільнення цивільних. Виходить так, що, здається, цивільні заручники нікому не потрібні”, — говорить Тетяна Хобта. За її словами, остання звістка від чоловіка — це коротенький лист, який вона отримала влітку минулого року. “Я навіть не знаю, де він. Була на зустрічах у Координаційному штабі разом із іншими рідними заручників, на всі питання відповідь одна: “Ми працюємо”, — зазначає пані Тетяна.


“Мирна акція — це правильний крок. У нас потужна ініціативна група рідних заручників “Наші найрідніші” і ми маємо подолати усе, щоб досягти мети — звільнити наших рідних”, — пояснює Інна Добровольська, мама заручника Владислава Добровольського. — Пару днів як отримала дзвінок від представника МКЧХ, передали інформацію від сина: живий, здоровий, дуже скучає за донькою. Наразі він уже не в Брянському СІЗО № 2, перевезли в інше місце утримання”.

Каріна Лобурець, донька заручника Володимира Лобурця, розповідає МІПЛ, що батька утримують у Нижньому Новгороді, нещодавна від нього надійшов лист. “Ми вже пʼять листів від нього отримали. Привітав мене з днем народження. Останній лист датований січнем, а прийшов він минулого тижня. В листі особливих деталей не було, лише, що знає про відсутність світла в Україні, тобто якась інформація до нього там доходить”, — розповідає Каріна Лобурець, додаючи, що представники МКЧХ неодноразово бачили Володимира. — Одного разу МКЧХ надіслав нам лист у вигляді фото — в месенджер”. Жінка переконана, що темі цивільних заручників потрібен розголос: “Нас не чують, про нас забувають. Так, робота триває, наша сторона намагається домовитися, але… Зараз цією акцією нам важливо нагадати про цивільних, яких потрібно повернути, потрібно видерти їх із лап агресора”.


Що відбулось біля Координаційного штабу в Києві

Кінцевою точкою акції став Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Учасники особливо не розраховували на зустріч із його представниками, в планах було передати звернення. “Ми підійшли до штабу, вийшов співробітник, узяв звернення, сказав, що зареєструє. І раптом ми побачили представника штабу Богдана Охріменка, він поспілкувався з нами”, — розповідає Ганна Муштукова. Він, каже, пообіцяв зробити звернення до Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця. “Нам порадили йти на особисту зустріч із Лубінцем. Ми дуже хочемо потрапити на таку зустріч та почути особисто від Уповноваженого, що відбувається навколо питання звільнення цивільних заручників”, — коментує Муштукова.

Рідні заручників очікують рішень влади щодо звільнення близьких людей

У зверненні до Координаційного штабу рідні заручників, викрадених з території Димерської ОТГ Вишгородського району Київщини, просять вжити усіх можливих заходів для повернення бранців. “На сьогодні питання повернення цивільних з російського полону є найбільш кричущим. Згідно з Женевською конвенцією, брати в полон цивільне населення заборонено, саме тому ми, близькі та родичі викрадених із території Димерської селищної територіальної ради, звертаємось із наступним: вжити всіх можливих заходів пришвидшення повернення додому цивільних осіб, інформувати та залучати контактних осіб нашої ініціативної групи до зборів, заходів щодо повернення цивільних осіб із полону”, — йдеться у тексті звернення ініціативної групи. Разом зі зверненням до Координаційного штабу учасники ходи передали список цивільних і військових, які зникли під час боїв і окупації окремих районів Димерської ОТГ.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Аналітика
Насильницькі зникнення: національна практика v. міжнародні стандарти

Проблема насильницьких зникнень набула нового значення для України через умови триваючого збройного конфлікту на її території. Починаючи з 2014 року, з окупації Кримського півострова та збройного протистояння у межах окремих районів у Донецькій та Луганській областях, правоохоронні органи України фіксували випадки зникнень та затримань осіб на території, яка перебувала під контролем РФ. Такі ж випадки продовжують документувати і після повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

15 Червня 2024

Насильницькі зникнення
“Я тебе зараз вбʼю”. Як російські військові перетворили літейний цех у Димері на катівню українців

Понад місяць, з 25 лютого по 1 квітня 2022 року, селище Димер у Київській області перебувало під російською окупацією. Усіх мешканців, яких військові країни-агресорки підозрювали у “співпраці” з ЗСУ або сподівалися використати для власних цілей, вони звозили у літейний цех місцевого підприємства. МІПЛ поспілкувалася з кількома постраждалими, аби відтворити події тих днів.

14 Червня 2024

Насильницькі зникнення
“15 років позбавлення волі для нього — смертний вирок”. Де росіяни тримають і за що “судять” автоінструктора Сергія Котова з Олешок

Аавтоінструктор Сергій Котов став одним з тих, кого російські військові забрали з власної домівки в Олешках, що на лівобережжі Херсонщини. Уже понад два роки росіяни утримують його у неволі, а нещодавно “засудили” до 15 років позбавлення волі нібито за шпигунство.

13 Червня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
У справі Медведєва 14 місяців не можуть почати досліджувати докази. Чому унікальна незаочна справа проти росіянина стоїть на місці? 

Андрій Медведєв ― російський військовий, якого судять очно за воєнний злочин. Він один із небагатьох, кого можна побачити на лаві підсудних ― тож процес історичний та унікальний. Але справа в суді вже 14 місяців, а досліджувати докази все ще не почали. МІПЛ пояснює, чому так відбувається. 

17 Червня 2024

Аналітика
Насильницькі зникнення: національна практика v. міжнародні стандарти

Проблема насильницьких зникнень набула нового значення для України через умови триваючого збройного конфлікту на її території. Починаючи з 2014 року, з окупації Кримського півострова та збройного протистояння у межах окремих районів у Донецькій та Луганській областях, правоохоронні органи України фіксували випадки зникнень та затримань осіб на території, яка перебувала під контролем РФ. Такі ж випадки продовжують документувати і після повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

15 Червня 2024

Війна і правосуддя
Херсонський діджей-втікач, проієрей з Черкас і корегування по Миколаєву через Telegram: 56 справ щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

15 Червня 2024

Більше публікацій