280 днів у заручниках: як Ольга Черняк із Херсона пережила тортури, російський полон і не зламалась
До початку повномасштабної війни Ольга Черняк жила в Херсоні разом із чоловіком та дітьми. Одразу після окупації міста не виїхали — піклувалися про хворих батьків. Та коли наважилися, Ольгу, її чоловіка Ігоря і сина Степана викрали росіяни. В заручниках жінка пережила місяці російського пекла, але вистояла і тепер на волі.
Викрадення
Десятого серпня 2022 року, за кілька днів до запланованої евакуації, Ольга поїхала в Сімферополь — везла результати аналізів свекрусі, яка хворіє на рак. Утім в жінки одразу почалися проблеми. На адмінкордоні з окупованим Кримом, де розташований КПП Армянськ-Каланчак, вона показала росіянам український паспорт у вигляді ID-картки. Але ті не розуміли, що це. Ба більше, заявили, що вона громадянка не України, а Росії. Посилалися чи то на указ чи то на постанову, за яким “кожен, хто народився в Криму, автоматично стає громадянином Росії”. Ольга Черняк дійсно народилася на півострові, її мати — корінна кримчанка. Раніше сімʼя жила в Криму, але вимушено переїхала в Херсонську область.
Ольга Черняк до полону
Зрештою жінку пропустили, та коли вона повернулась додому, в їхню квартиру з обшуком увірвалися окупанти. Це сталося пізно ввечері 11 серпня. Вдома була Ольга, її чоловік і 19-річний син. Росіяни, як зазвичай, не представилися, не показали документів, не назвали причину обшуку.
— До нас постукали в двері, я подивилася і зрозуміла, що завітали не дуже добрі гості. У чоловіка на роботі уже робили обшуки, ми міркували, що і до нас прийдуть, але не думали, що викрадуть, — згадує жінка.
— Зайшло 8—10 чоловік. Двоє були у чорній форм, вони мене лапали, перевіряли, чи не озброєна, а я була в легенькій домашній сукні. Приставили до стіні, руки наказали тримати за головою і максимально широко розставити ноги, вимагали, аби я кидала зброю.
Росіяни нишпорили по квартирі, залякували. Син і чоловік Ольги були в кімнаті, вона — в коридорі. Їй наказали стояти на місці з опущеною голово і не рухатися, бо прострелять голову. Вони знайшли її закордонний паспорт та ІD-картку. З квартири викрали два комп’ютери, два ноутбуки і пʼять мобільних телефонів. Забрали ключі від гаража, машини, гроші, в тому числі ті, що сімʼя збирала на лікування мами Ігоря Черняка.
Усіх трьох заручників вивели з квартири, завантажили в машину та повезли в Херсонський ізолятор тимчасового тримання на вул. Теплоенергетиків. Чоловіка і сина кинули в камери, які називають “стаканами”. Це малесенькі закриті кімнати, в яких можна хіба що сидіти.
В ІТТ, коли подивилися на паспорти Черняк, запідозрили, що жінка живе з двома різними документами — в одному було дівоче прізвище, а в другому — чоловіка. Справа в тому, що подружжя побралося нещодавно, після 12 років спільного життя, і жінка просто не встигла оновити документи. Однак пояснювати, як каже Ольга, не було кому. У неї забрали обручку, на голову натягнули смердючу шапку, аби нічого не бачила, і повели в двомісну камеру. Утім там сиділо пʼять жінок: три спали на підлозі, дві — на ліжку. Ользі росіяни дали лише ковдру, а замість подушки — дві книжки.
Херсонський ізолятор тимчасового тримання на вул. Теплоенергетиків. Фото: Human Rights Watch
Черняк заявила окупантам, що в неї хвора свекруха і що їй у лікарню необхідно відвезти ліки. Ті, подумавши, приставили до жінки конвой і дозволили знову поїхати в Сімферополь. Про ту поїздку Ольга згадує цікаву деталь — конвоїр не знав, що таке ліфт.
— Я підійшла і натиснула кнопку, а він каже: “Навіщо ти її натиснула?” Відповіла: “Щоб ліфт приїхав на перший поверх”. Ми заходимо всередину, я натискаю на третій поверх, а цей росіянин стоїть переляканий. Тобто людина не розуміє, для чого ці кнопки і що взагалі таке ліфт і як ним користуватися. Ось таке приїхало нас “визволяти”.
Повернення в ізолятор
Коли повернулися в Херсон, життя Ольги та її рідних перетворилася на пекло. Жінці росіяни заявили, що допит почнуть із сина, а потім візьмуться за неї. Її вели коридором. Цього разу спеціально не натягнули шапку, аби бачила, як ведуть сина — його тримали пальцями за шию, нахиливши хлопця аж до підлоги. Жінку повели на другий поверх, а за 10—15 хвилин відвели вниз і поставили в коридорі — там було чути, як окупанти допитують її сина. Його били електричним струмом, він не витримав і почав обмовляти себе і сімʼю. На той момент йому було 19 років:
— Це ж ще дитина. Він до того не бачив ані жорстокості, ані насилля. Там навіть дорослих чоловіків ламають. Я його не засуджую, він все правильно зробив. Йому казали, щоб він звинувачував у всьому мене, бо їм потрібна була я, — згадує Ольга Черняк.
Після катування хлопця вивели в коридор, щоб він поговорив із мамою. Потім росіяни почали катувати Ольгу — її завели в ту ж кімнату, начепили на пальці “крокодили” та почали бити струмом.
— Мене били струмом, я втрачала свідомість, — згадує Ольга. — Тоді вони зупинялися, я приходила до тями і вони продовжували. Я навіть прощалася з життям, але розуміла: коли скажу, що передавала дані, буде стаття, вони вивезуть мене до Криму і засудять. Там дуже багато наших людей, яких вивезли незаконно.
Говориш українською? Отримай розряд струмом
Черняк каже, що під час допитів вона намагалася дивитися в очі катам. Ті залякували, розповідали, що після того, як Ольга зʼїздила в Крим, ЗСУ почали бити по російських військових обʼєктах. Стверджували, що координати їм передала саме вона.
Коли жінка відповідала росіянам українською, її одразу били електричним струмом. Після чергового допиту жінка мало не померла:
— Того разу били тільки струмом. Мої обпечені від електричних розрядів пальці набули чорно-синього кольору. Коли я повернулася в камеру на другому поверсі і сіла, дівчата почали запитувати, як я? Утім я нічого не могла сказати, просто мовчала. Ліля (співкамерниця, — МІПЛ) казала, що я була біла і з синіми губами. Потім я втратила свідомість, упала.
Бранки, з яким Ольга сиділа в одній камері, почали стукати в двері, намагаючись привернути увагу охорони. На той час в ІТТ росіяни утримували чоловіка, який умів надавати першу невідкладну допомогу. До полону він (імʼя не розкриваємо з міркувань безпеки) працював мануальним терапевтом. Саме цей заручник привів Ольгу до тями.
Ольга Черняк показує власну світлину після полону. Фото: Євгенія Семенюк для видання Sestry
— Він був нашим янголом-охоронцем, усіх полонених після тортур намагався привести до тями, надавав першу медичну допомогу. Тоді в мене весь лівий бік відмовив — росіяни струмом збили ритм серця, був серцевий напад. Спочатку він дав мені якісь ліки, потім мазав оліями, щипав руку, ногу, перевіряв, чи я щось відчуваю.
За словами Ольги Черняк, цього чоловіка росіяни утримували 60 днів у підвалі, катували — на його зап’ясті були сліди від кайданків. Окупанти сказали, що він сидітиме в підвалі доти, поки вони не зловлять іншого лікаря.
Черняк згадує, що під час одного з допитів кати розповідали, як в ІТТ на Теплоенергетиків ґвалтують чоловіків. Полонені говорили, що це робили кадирівці, процес фільмували на телефони.
14 серпня 2022 року окупанти наказали Ользі писати свідчення проти самої себе. До того її били струмом, залякували, що зламають сину кінцівки. Наступного дня приготувалися записувати зізнання на телефон. Утім пояснення Черняк їм не сподобалися. Тоді вони наказали їй натягнути на очі шапку:
— Мені сказали, що відвезуть у Донецьк, де я сидітиму десять років, а чоловіка і сина розстріляють і це буде на моїй совісті. Потім вони вийшли і сказали мені йти в камеру в масці, мовляв, у Донецьку так всі ходять. Я пішла і вдарилася головою об стіну. Запитала, куди йти, а вони відповіли, що маю сама знайти вихід, почали сміятися. Тоді я уткнулась у шафу, спробувала заспокоїтися, почала аналізувати, звідки вийшла. До дверей пересувалася повільно широкими кроками, з-під маски трохи було видно підлогу. Таким чином я дійшла до себе в камеру. Коли підіймалася сходами, вони не дозволяли мені триматися за перила. Між собою обговорювали, коли повезуть мене в Донецьк. Один сказав, що в кінці місяця. У мене була 21 камера. Коли я туди дійшла, вони заборонили мені спати, прогулянки, отримувати передачки і кликати лікаря.
Коли в місті ставалися вибухи, окупанти масово катувати бранців, вибивали з них свідчення. Крики під час тортур не вщухали цілодобово. Ольга згадує, як одного разу до Херсонського ІТТ привезли атовців. То їх катували прямо на подвір’ї. Каже, що росіяни тоді принесли магнітофон і на повну гучність ввімкнули музику, але хлопці кричали так, що й музики не було чутно.
— Випадків смерті було дуже багато, — додає Черняк. — Я також чула, що людей викидали в смітник. Казали, що тих, кого затримали через п’янку чи наркотики, утримували добу і відпускали, але вони за фабрикою рили могили і туди вивозили закатованих людей.
Сім місяців без світла і свіжого повітря
Коли в жовтні 2022 року росіяни відступали з Херсону, бранців вони забрали з собою. Так Ольга опинилася в селищі Новотроїцьке, де в камері поліцейського відділку перебувала ще сім місяців, аж до свого звільнення.
— Там було страшна задуха і спека, просто неможливо перебувати. Ні свіжого повітря, ні сонця, ми нічого не бачили. Ми сім місяців були зачинені в цій кімнаті без прогулянок. Сиділи там лише з лампочкою — мов в інкубаторі. Через це зараз проблеми з зором, спиною, колінами, зуби стали коричневого кольору. Ми весь час сиділи або лежали, почали атрофовуватися м’язи.
З полону Ольгу Черняк росіяни звільнили 17 травня 2023 року. Причину не назвали, перед тим запитували про її ставлення до Росії, переконували взяти російське громадянство, але вона відмовилася. Тоді жінку змусили написати розписку, що в неї немає претензій, віддали їй обручку і паспорти. Телефон не повернули. Її сина росіяни відпустила на 15 день увʼязнення, а чоловіка, якого також катували, протримали 30 діб. Ольга ж в увʼязненні провела 280 днів.
Поліна Доброжанська, журналістка
