1000 днів у полоні: що відбувається з морпіхами, які боронили Маріуполь
— Ми стояли біля бараків на території Оленівки і п’ять годин спостерігали, як наших хлопців вивантажували з автобусів. Їх зустрічали близько десяти російських військових у балаклавах і з собаками. Ми не чули того, що вони говорили хлопцям, але після ударів дубинками вони починали бігти, на них спускали собак. Ті падали, їх знову били дубинками, — так прийомку в Оленівській колонії описує Анастасія, яка служить у 36 окремій бригаді морської піхоти.
Наразі в російському полоні перебуває близько 1300 морпіхів, які боронили Маріуполь, ще понад 1000 вважаються зниклими безвісті. Тих, кого тримають у полоні, катують. Щонайменше 12 морських піхотинців померли в російських тюрмах, їхні тіла передали в Україну під час репатріації.
Прорив закінчився полоном
Коли в лютому 2022 року російські війська посилили наступ на донецькому напрямку, підрозділи морської піхоти, які перебували на околицях Маріуполя, опинилися під щільним вогнем супротивника і змушені були рухатися в бік міста. Так морпіхи 36 бригади, 501 окремого та 1 феодосійського батальйонів опинилися на території заводів Азовмаш та Ілліча. Понад місяць разом із теробороною, прикордонниками, поліцією та азовцями морпіхи успішно відбивали атаки ворога. Та четвертого квітня командир 501 батальйону Микола Бірюков і його заступник Костянтин Безсмертний пішли на співпрацю з росіянами. У результаті понад 250 морських піхотинців потрапили в полон.
Металургійний комбінат ім. Ілліча
За тиждень, на світанку дванадцятого квітня, військовим на заводі Ілліча наказали готуватися до прориву. Планували вийти з оточеного міста і дістатися Запоріжжя. Очолював прорив командир 36 бригади полковник Володимир Баранюк. Однак коли значна частина підрозділів почала виходити за межі заводу, ані Баранюка, ані його групи вже не було. Почався обстріл, морпіхи втратили більшість техніки, чимало бійців загинули, їхня кількість дотепер невідома. Невеликій групі на чолі з майором Сергієм Волинським, який перебрав на себе обов’язки командира 36 бригади, вдалося дістатися Азовсталі і з’єднатися з Азовом. Ті ж, хто залишився на заводі ім. Ілліча, потрапили в полон.
Страшніше за пекло
Загалом у Маріуполі росіяни захопили близько двох тисяч морських піхотинців. Вони є майже всюди, де Росія утримує українських військовополонених. Свідки переконують, що ставлення до морпіхів особливо жорстоке. Не в останню чергу — через бажання помститися, адже до 2014 року 36 бригада була бригадою берегової охорони в Криму. Коли російські війська захопили півострів, значна частина особового складу бригади не зрадила присязі і перемістилась на материкову Україну. — У 2014-му в Криму вони показали, що не зречуться України, а Росія такого не забуває. Тож коли ця бригада, нехай і в іншому складі, потрапила росіянам до рук, вони почали мститися. Те, що відбувається з нашими хлопцями у полоні — за межею людяності, — говорить Мілана Компанієць, мама колишнього військовополоненого морського піхотинця Юрія Гульчука. Понад два роки жінка боролася за повернення сина з полону.
Слідчий ізолятор № 2 у Таганрогу Ростовської області — одне з найстрашніших місць утримання військовополонених. Саме туди наприкінці квітня 2022 року з Оленівської колонії етапували велику частину морської піхоти. Чоловіки і жінки кілька годин проходили жорстоку прийомку, з них кепкували, били кийками та електрошокерами. В подальшому з чоловіків під катуваннями вибивали зізнання у вбивстві цивільних у Маріуполі, жінок звинувачували у жорстокому поводженні з російськими полоненими.
Слідчий ізолятор № 2 у Таганрогу Ростовської області. Фото: пресслужба СІЗО
— Для мене Таганрог — це синонім до слова страх, — зізнається колишня бранка Вікторія, яка служить у 36 бригаді морської піхоти. — Я вже ніколи не зможу забути крики хлопців, яких катували на нашому поверсі. Собак, яких на нас натравлювали під час прогулянки. Виснажливих фізичних вправ, які ти з останніх сил виконуєш, бо вже не пам’ятаєш, коли востаннє бачив нормальну їжу. Всього півтора місяця у тій тюрмі, а я втратила майже 20 кілограмів.
Восени 2022 року СІЗО Таганрогу почали готувати під нових полонених — представників бригади Азов. Морську піхоту вивезли в інші місця по всій Росії. Жінок етапували у Бєлгородську та Курську області в міста Валуйки та Мала Локня відповідно. Чоловіків — у колонії та СІЗО Ростовської, Бєлгородської, Брянської, Івановської, Тульської та Владимирської областей.
Для військовослужбовців 501 батальйону морської піхоти важким випробуванням стала виправна колонія № 1 у Донському Тульської області. За словами свідків, тут над морпіхами знущалися найбільше.
— Одного з морпіхів запроторили до карцера: хотіли, щоб зізнався у вбивстві цивільної жінки. Приблизно тиждень йому не давали спати, зменшили добовий раціон їжі. Кілька разів на день його виводили в коридор і нещадно били, — розповідає колишній військовополонений Олексій. — У нього зупинялося серце, відмовили ноги. З карцера його винесли.
Вдень полоненим забороняли сидіти, тому їм доводилося стояти. Через це у всіх набрякали ноги
Самого Олексія також кидали в карцер. Він згадує, що на стінах побачив нашкрябані своїм попередником написи: благання про допомогу і те, що в таких умовах не виживе. За кілька місяців тіло того морпіха повернули в Україну.
Саме у Донському, ймовірно, закатували й іншого піхотинця 501 батальйону — Івана Макарова. Офіційна причина смерті — серцева недостатність і значне виснаження організму. Однак стан тіла загиблого свідчить про катування. Під час упізнання сестра Макарова побачила численні гематоми та вирізане над серцем тавро.
У квітні 2023 року, за рік після потрапляння в полон, в Україну повернули тіло ще одного морпіха — 22-річного Святослава Салтикова, який грав у військовому оркестрі 36 бригади. У Маріуполь оркестр відправили наприкінці 2021 року, а вже в квітні наступного він потрапив у полон. У свідоцтві про смерть, яке передали з тілом Салтикова, вказано, що той помер у листопаді 2022-го в СІЗО № 2 міста Кохма Івановської області, причина смерті не встановлена. Батьки Святослава заявляють, що до полону їхній син був абсолютно здоровим, тоді як в полоні росіяни його катували і морили голодом.
— Наразі нам відомо, що з полону повернули 12 тіл. Але щоразу після обмінів військовополоненими ми отримуємо інформацію про нові випадки вбивств у місцях утримання, — говорить МІПЛ Анастасія Савова, представниця ГО “Вірні завжди”, голова асоціації “Сила морської піхоти”. — Нерідко це стається під час прийомки, яка відбувається щоразу, коли наших хлопців етапують. А морпіхів Росія дуже часто переводить у нові місця.
Дівчина додає: їм відомо про вбитих ще у 2022 році морських піхотинців, але Росія не передає їхні тіла в Україну, намагаючись приховати ці злочини.
Акція підтримки військовополонених. Фото надане спільнотою родин полонених морпіхів
Електрошокер як ліки і тюрми, з яких не вертаються
Ось уже третій рік родини військовополонених щоденно виходять на вулиці міст України та Європи з нагадуванням про те, що полон вбиває. У руках вони тримають портрети зморених голодом українських полонених, зроблені у перші дні після обмінів: крізь тонку шкіру просвічуються ребра, почорнілі від цілодобового стояння ноги, гнійні рани.
— У Олексія астма, але в полоні йому відмовляють у ліках. Він медик, тож навчив хлопців у камері, як допомогти йому, коли у нього починається напад, — розповідає Катерина, сестра військовополоненого морпіха Олексія Шевченка.
— Нас лікували електрошокером, сам лікар визначав, яку дозу таких “ліків” потрібно прийняти, — розповідає колишній бранець Олександр, медик військового шпиталю № 555.
Не зважають у Росії і на важкопоранених військовополонених, яких за Женевськими конвенція вони би мали репатріювати. Так у полоні досі перебуває Дмитро Євган, який у боях за Маріуполь втратив ліву руку. Певний час його утримували у Донецькій області, де попри важкі поранення катували. Через недоїдання він сильно схуд. Морпіха звинуватили у спробі вбивства російського полоненого і присудили 23,5 років ув’язнення.
Такі вироки полоненим українським морпіхам — не рідкість. Росія позбавляє їх права на справедливий суд, катує, щоб вибити зізнання у вчинені злочинів, яких ті не вчиняли, утримує у цілковитій ізоляції. Засудивши на строк від десяти років до довічного увʼязнення, відбувати покарання полонених відправляють у колонії суворого режиму, призначені для утримання найжорстокіших злочинців: “Чорний дельфін” і “Полярна сова”. Самі росіяни розповідають, що вибратися живими з цих місць майже не можливо.
Колонія “Чорний дельфін”
Більше про умови утримання і стан полонених морських піхотинців Медійна ініціатива за права людини спільно з асоціацією “Сила морської піхоти” розкажуть під час пресконференції “1000 днів несвободи: як повернути українських морпіхів з полону”. Вона відбудеться у Києві 8 січня 2025 року о 12:00. Реєструйтеся на за цим посланням: https://forms.gle/7hiuWyWSzJvmTx7b7
Точну адресу пресконференції надішлемо на електронну пошту, вказану під час реєстрації.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.
