Зібрати свідчення для Генасамблеї ООН: очільниця МЗС Німеччини зустрілася з колишніми заручниками Росії
11 вересня міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок у Києві зустрілась з колишніми цивільними заручниками РФ, а також рідними тих, кого Росія викрала на окупованих територіях та утримує досі. Зустріч відбулася з ініціативи Посольства Німеччини в Україні та організацій Коаліції “Україна. Пʼята ранку” — Медійної ініціативи за права людини та Центру прав людини “ZMINA”, які опікуються питанням цивільних заручників та затримань активних громадян.
Анналена Бербок зазначила, що проблема затримання цивільних громадян є досить важливою для європейської спільноти, вона особисто знає про такі випадки і хотіла би почути більше інформації. За словами пані Бербок, їй важливо мати більше аргументів напередодні Генасамблеї ООН, що відбудеться вже цього місяця. Вона б хотіла бути голосом цивільних заручників на міжнародній арені.
“Мене, мого чоловіка та сина затримали у Херсоні, тримали у ізоляторі тимчасового тримання, катували електричним струмом. Коли росіяни хотіли, аби я визнала провину, що я — шпигунка, мене відводили до дверей, за якими били мого сина. Він кричав. Я цього витримати не могла”, — сказала під час зустрічі Ольга Черняк, яку утримували росіяни майже рік. Спочатку у Херсоні, потім на на межі з окупованим Кримом.
“Моя проукраїнська позиція стала причиною затримання”, — додала Оксана Заярина з Бердянська. Жінку також затримували росіяни, катували. Загалом у заручниках росіян Заярина пробула 83 дні. Нині вона мешкає у Києві.
Ілля Гончар розповів про зникнення свого брата, а Юлія Хропун — затримання свого батька. Обох вже понад рік Росія утримує на своїй території, ховаючи від зовнішнього світу. Ілля та Юлія стали співзасновниками громадської організації “Цивільні в полоні”, яка об’єднує близько трьохсот родин цивільних.
Проблема затримання цивільного населення РФ не нова — ця практика триває з 2014 року. Тоді в окупованому Криму зниклі перші цивільні, які не погоджувалися з окупацією. Потім затримання розпочалися на Донбасі. “Це вже третя хвиля російської агресії. І якщо під час першої хвилі у Криму йшлося про десятки затримань, під час другої на Донбасі — про сотні, то нині про тисячі. Скільки Росія викрала громадян України в окупації, перемістила на територію РФ, кинула у підвали та тюрми в окупації або закатувала — достеменно не відомо”, — сказала Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини “ZMINA”.
Ольга Решетилова, співзасновниця МІПЛ, зазначила, що її організації зараз доводиться документувати те, про що колись читали у мемуарах дисидентів на уроках історії — допити, катування, вивезення до Сибіру, вбивства. “І я не думала, що подібні випадки ми будемо документувати у наш час. А оскільки ми добре вчили історію, то ми знаємо, що буде відбуватися після хвиль затримань, людей будуть перевозити углиб Росії, створюючи для них табори, де вони зникатимуть. Про це йдеться й у нещодавньому розслідуванні агенції Associated Press. Журналісти знайшли документи, які свідчать, що для громадян України росіяни будуть будувати десятки нових таборів”, — сказала вона.
Решетилова наголосила, що наразі не працюють усі механізми, винайдені після Другої світової війни, для контролю за поводженням з цивільними. Тож потрібно розробити нові. Але перед тим спрямувати зусилля на встановлення місць утримання всіх затриманих цивільних та моніторинг умов.
На завершення зустрічі Бербок сказала, що Німеччина разом з кількома іншими державами, зокрема Канадою, намагається досягти того, аби викрадення цивільних Росією в Україні було визнано злочином проти людяності.