Без медичної допомоги: як Росія вбиває українських бранців
Двоє кримських політв’язнів — Джеміль Гафаров і Костянтин Ширінг — померли в російській неволі у лютому цього року. Це сталося через те, що російська влада не надала їм необхідної медичної допомоги. Наразі громадським організаціям відомо про щонайменше 180 кримських політв’язнів, серед яких кілька десятків мають хронічні захворювання чи інвалідність. Вони ризикують померти у російських застінках, тому що не отримують необхідного лікування. Про це заявляє Центр прав людини ZMINA, який опублікував список політв’язнів, що потребують негайної медичної допомоги. У списку — 21 ім’я. Це громадяни України, яких Росія переслідує з політичних мотивів і які опинилися у вʼязницях окупантів ще до повномасштабного вторгнення.
Голова Об’єднання родичів політв’язнів Кремля Ігор Котелянець підкреслює, що найчастіше в’язні мають хвороби зубів, травної системи, гіпертонію, порушення зору, слуху, біль у суглобах. Все це — через погане харчування, нестерпні умови утримання, знущання.
“Особливо страждають люди пенсійного віку, які засуджені до величезних строків. Це, наприклад, Олег Приходько, Володимир Дудка, Зекір’я Муратов. Вони мають хронічні хвороби, які загострилися. Але ці люди позбавлені будь-якої можливості отримати медичну допомогу”, — говорить Котелянець.
Серед політв’язнів є й 60-річний Азамат Еюпов, який у російському слідчому ізоляторі переніс чотири ішемічні інсульти. Є також 38-річний Амет Сулейманов, який задихається і потребує заміни серцевого клапана. Є у списку й засуджений до 11 років позбавлення волі Іван Яцкін. За словами Котелянця, з Яцкіна росіяни знущалися спеціально: виводили на вулицю без одягу та взуття за температури повітря мінус 14 градусів. Чоловік отримав обмороження ніг і тепер страждає від болю, лікування не отримує.
Експертка Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова закликає українську владу розслідувати ці злочини і притягнути винних до відповідальності. За її словами, проблема надання українцям медичної допомоги у російських тюрмах значно погіршилася після повномасштабного вторгнення Росії. За даними Омбудсмена Дмитра Лубінця, наразі окупанти увʼязнили близько 25 тисяч цивільних українців. У багатьох випадках ані їхні родичі, ані правозахисники не знають про місце перебування і стан здоров’я бранців.
“Ми розуміємо, що всі в’язні в Росії перебувають у вкрай тяжкому стані, тому що вони сам на сам із ворожим середовищем. Якщо до 2022 року були можливості через консулів чи адвокатів якось дотягнутися до них, то зараз консульського представництва немає. Адвокати можуть дотягнутися дуже точково, тому що ті, хто працює на українців, перебувають у зоні ризику. Знайти таких адвокатів вкрай важко”, — пояснює Котелянець.
Правозахисники також заявляють, що українці, яких в Росії засудили до значних термінів ув’язнення, не потрапляють у списки на обмін. Та навіть коли б це сталося і вони повернулися б в Україну, то не отримали б безплатного лікування і реабілітації, як того вимагає закон. А все тому, що уряд досі не затвердив відповідну процедуру. Тому Ірина Сєдова вимагає, аби влада розробила державну програму фізичної та психологічної реабілітації хворих, які вийшли на волю з російського полону. Така ж програма, переконана правозахисниця, необхідна для членів їхніх родин.