Безкарність та політичні вироки. Ілюзія правосуддя в окупації
Квазіправова система на окупованих територіях Донецької та Луганської областей не лише не виконує своїх функцій, а й уможливлює багаторічне ув’язнення громадян України за політично вмотивованими звинуваченнями.
З весни 2014 року, від початку збройної агресії РФ проти України, на непідконтрольних уряду України територіях Донецької та Луганської областей почали затримувати цивільних. За звинуваченнями в “шпигунстві”, “диверсійній діяльності” чи “державній зраді” новостворені так звані “суди” взялись виносять політичні “вироки” – від десяти до 30 років ув’язнення. Крім того, на окупованих територіях Донецької та Луганської областей, які від моменту захоплення перебувають під ефективним контролем РФ, почали впроваджувати практику застосування смертної кари.
РФ та підконтрольні їй формування, створюючи “законодавчу” базу для своєї квазіправової системи, спирались на законодавство Росії та законодавство колишнього Радянського Союзу. Відтак, “судова” система квазіреспублік, яка за останні вісім років окупації хоч і еволюціонувала від “польових судів” до районних, так званого “воєнного трибуналу”, “верховного” й “апеляційного” судів, надалі залишається повністю залежною від очільників окупаційних адміністрацій, і функціонує як частина виконавчої влади. Глави так званих “республік” мають необмежений вплив на всю судову систему, що повністю руйнує принцип поділу гілок влади та їх незалежність і самостійність.
Зокрема створена так звана “судова” система не забезпечує належне здійснення правосуддя і не дотримується принципів справедливості, законності, правової визначеності тощо.
Так званий судовий розгляд в ОРДЛО – це шоу, під час якого “судді” тільки намагаються дотримуватися формальних процесуальних норм. Проте і це не завжди. За свідченнями колишніх ув’язнених, були випадки, коли людей засуджували впродовж одного засідання чи дня, не розглядаючи справу.
Колишня бранка Марина Чуйкова зазначає, що так зване “судове” засідання, під час якого їй винесли вирок 11 років увʼязнення, тривало всього 20 хвилин. До цього, поки жінка впродовж року перебувала в СІЗО, її нікуди не викликали і жодних слідчих дій із нею не проводили. “Одного разу зайшли і назвали прізвища тих, хто має їхати. Ми навіть не знали, куди нас везуть. Нас було десятеро. До нас вийшла жінка без спеціального одягу, просто у звичайній щоденній сукні – Людмила Стратейчук. Вона представилася суддею і сказала, що суд відбуватиметься у формальному швидкому режимі”, – розповідає Чуйкова МІПЛ.
Колишні ув’язнені наголошують, що зазвичай всі “судові” засідання щодо політичних справ відбувалися у закритому режимі. Хіба що співробітники пропагандистських російських телеканалів безперешкодно могли на них потрапити. Важливо зауважити, що на території ОРДЛО немає доступу до “судових рішень” – відсутні ресурси, які б його забезпечували. При цьому після винесення так званого “вироку” деяким “засудженим” “рішення” на руки не видавали.
Порушення права на справедливий суд становить воєнний злочин. Така практика заборонена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та загальноприйнятими міжнародними нормамами розслідування кримінальних правопорушень.
Проєкт «Квазі-правова система на окупованому Донбасі: боротьба з безкарністю правовими та адвокатськими інструментами» (“The quasi legal system in the occupied Donbas: combating impunity by legal and advocacy tools”) реалізується Медійною ініціативою за права людини за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерландів У Києві.
