“Хочу вірити, що він живий, а якщо ні, то маю право знати про це”. Пошуки Сергія Хроленка тривають
Під час окупації Київської області військові РФ масово викрадали українських чоловіків. Багато з них згодом опинилися в колоніях та СІЗО на території Росії. МІПЛ розповідає історію Сергія Хроленка, сліди якого ось уже півтора року намагається відшукати його родина.
З донькою Сергія Хроленка Яною Шеремет МІПЛ познайомилась минулого року під час пошуків Дмитра Хилюка, українського журналіста, викраденого росіянами в селі Козаровичі Київської області. То був березень 2022-го. Тоді Яна казала, що її батька, 53-річного майстра-мебляра, утримують на заводі “Вікналенд” у селищі Димер. Там у ливарному цеху та іншому приміщенні російські військові увʼязнили понад 100 цивільних заручників із Вишгородського району. Частину з них вони відпустили, але більшість невеликими групами вивезли до Росії в Курське СІЗО № 1 і Брянське СІЗО № 2 в місті Новозибков. Минулого року ми публікували історію викрадення Сергія Хроленка. На той час свідків, які б знали, де утримують батька, Яна Шеремет не знайшла. Ми зустрілися з нею знову, аби дізнатися, як тривають пошуки.
Вийшов у магазин і зник: хронологія викрадення Сергія Хроленка
У день повномасштабного вторгнення Росії в Україну Сергій Хроленко разом із дружиною Жанною перебували у власному будинку в Димері. Донька Сергія Яна Шеремет каже, що 26 лютого, в день зникнення, батько пішов до магазину. “Це метрів за 900 від будинку. Пішов без телефону і паспорту, бо сподівався дуже швидко повернутися. Торбинку взяв звичайну, магазинну, була десь 15:30. А тоді до магазину під’їхав російський БТР, танки йшли. Всі повтікали, а батько вирішив просто продовжувати йти додому. Вони його почали гукати, мовляв, куди йдеш? Відповів, що додому. Вони сказали, що поїдеш із нами. Батько відмовився. Тоді росіяни підбігли, схопили, запхали його до БТРу і повезли геть в напрямку центру селища”, — переказує слова свідків Яна. Каже, що через Димер російська військова техніка йшла з боку Катюжанки в напрямку Демидова.
На початку березня росіяни поставили в Димері свого “старосту” — Олександра Харченка. В травні 2022-го, вже після деокупації Київщини, СБУ затримала його, чоловіка обвинувачують у колабораційній діяльності і незаконному поширенні інформації про переміщення ЗСУ і техніки в період воєнного стану. Яна Шеремет каже, що в березні минулого року телефонувала Харченку, запитувала, чи відомо йому щось про її батька.
“Харченко підтвердив, що батько в полоні, що він на “Вікналенді”. Сказав, що затримали через погану поведінку, нібито грубо спілкувався з військовими РФ. Я почала його просити, питати, чи можна домовитися, щоб його відпустили, пообіцяла йому автомобіль в обмін на свободу батька. І він сказав, що все буде добре, що 19 березня його звільнять”, — розповідає донька Сергія Хроленка. За її словами, десь 22—24 березня Харченко припинив відповідати на телефонні дзвінки, а згодом взагалі вимкнув телефон. Те саме підтверджує і кореспондентка МІПЛ, яка у ті ж дні шукала інформацію про викраденого журналіста УНІАН Дмитра Хилюка, намагаючись зв’язатися з цього приводу з Харченком. Але безрезультатно.
Яна Шеремет каже, що пізніше один із хлопців, якого росіяни покалічили, але відпустили, повідомив, що в березні бачив Сергія Хроленка на території “Вікналенду”. “Він згадав, що мій батько його заспокоював, казав не переживати, казав, що вони їх випустять, що вони будуть удома”, — переповідає Шеремет. За словами жінки, свідок бачив, як росіяни водили її батька на допити, після яких завжди повертали його до решти бранців. Утім одного дня чоловіка вивели і більше не повернули. Згідно зі свідченнями, це сталося 19 березня 2022 року. З того моменту слід Сергія Хроленка губиться.
Куди подівся Сергій Хроленко
Чи надав обвинувачений у колабораціонізмі Харченко свідчення щодо Сергія Хроленка, Яна не знає. У відповіді СБУ від 20 квітня 2023 року йдеться про те, що в Об’єднаному центрі є інформація про зникнення Сергія Хроленка, однак чи перебуває він у незаконному ув’язненні на території Росії, там не знають.
Донька викраденого чоловіка провела власне розслідування. Для цього опитала близько 30 звільнених через обмін осіб, які перебували в заручниках в Росії. Таким чином жінка шукала бодай якийсь слід батька. “Я запитувала, чи не чули вони про Сергія Хроленка або, можливо, хтось, хто з ними в камері був, згадував це прізвище. Але марно, ніхто його не бачив і не чув”, — каже Яна. Промінь надії спалахнув лише раз, коли свідки повідомили, що чули прізвище батька в Курському СІЗО № 1. Але згодом виявилось, що то був не Хроленко, а Дмитро Хруленко, ще один цивільний з Вишгородського району, який перебуває саме в Курському СІЗО № 1.
У розмові з Яною Шеремет ми згадуємо, що в травні минулого року в деяких телеграм-каналах публікували списки заручників, серед яких був Хроленко С. Тоді мова йшла, що його нібито утримують у Брянському СІЗО № 2 (Новозибков). Утім донька зниклого каже, що це не підтверджені дані. “Звільненої з полону людини, яка б сказала, що бачила його в Новозибкові, немає. Загалом ситуація така, що шлях батька загубився, невідомо, в якому напрямку шукати”, — з сумом зазначає Яна Шеремет.
Якщо в Росії немає, то де він?
Хоча заява в поліцію щодо викрадення Сергія Хроленка подана ще минулого року, його донька й досі не отримала відповіді навіть про те, хто саме веде цю справу. На питання МІПЛ, чи була в неї продуктивна комунікація з правоохоронними органами, Яна відповідає: “Я постійно намагалася зв’язатися, розшукати там людину, яка відповідальна за справу, отримати якісь відомості. Але я й досі маю лише виписку з Державного реєстру досудових розслідувань. Але що саме вони розслідують і які у них результати, мені невідомо”. Шеремет каже, що останнім часом почала співпрацювати з адвокатом. “Він проситиме слідчого взяти додаткові свідчення у Харченка, той має знати, куди подівся мій батько після 19 березня”, — вважає жінка.
Від Національного інформаційного бюро вона отримала дві відповіді. Першу в грудні минулого року — там йдеться, що НІБ отримало інформацію про можливе перебування Сергія Хроленка в полоні, триває перевірка відомостей уповноваженими органами. Друга відповідь (у квітні цього року) майже ідентична. Однак слова “можливе” там більше немає. Замість цього стверджується, що НІБ отримало інформацію “про перебування в полоні”. Жодних інших подробиць в листі не розкривають.
Яна Шеремет надіслала безліч звернень до Росії та Білорусі, зокрема до російської Уповноваженої з прав людини Тетяни Москалькової та Міноборони РФ. Запитувала, чи утримують Сергія Хроленка на території РФ. Перша відповідь від Міноборони РФ надійшла в лютому цього року. В ній відомство посилається на Третю Женевську конвенцію, відповідно до якої МО РФ нібито організувало передачу даних про полонених до МКЧХ. Але конкретно про Сергія Хроленка в цьому листі нічого не сказано. Аналогічна відповідь надійшла в березні. Дещо інше від російського оборонного відомства прийшло в травні. “У відповіді від 2 травня йдеться, що станом на 2 травня Хроленка Сергія в списках осіб, затриманих за протидію спеціальній воєнній операції, немає”, — розповідає Яна.
Жінка не впевнена в правдивості наданої Міноборони РФ інформації, проте почала сумніватися в початковій версії про вивезення її батька в Росію. “Я не знаю, де він, я їздила в офіс МКЧХ в Чехії, спілкувалася з ними, вмовляла завести якусь анкету на нього, та поки що він не підтверджений Червоним Хрестом. Тоді де він? Я хочу отримати додаткові свідчення від Харченка, я хочу, щоб неопізнані тіла почали перевіряти за ДНК, зразки яких ми з моїм братом здали ще минулого року. Я шукатиму далі, мені хочеться вірити, що він живий. Але якщо раптом ні, то я маю право знати про це”, — зазначає Яна Шеремет. Найближчим часом вона збирається подати позов до ЄСПЛ з приводу викрадення свого батька.