Війна і правосуддязбройний конфліктПублікації

Квазіправова система на окупованих територіях: «суди» за зачиненими дверима та смертні вироки

Трьох іноземних громадян, військовослужбовців Збройних сил України, які потрапили у полон росіян, в окупованому Донецьку «засудили» до найвищої міри покарання — смертної кари. Це перший подібний «судовий процес» після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, але не перший з часу початку міжнародного збройного конфлікту в Україні 20 лютого 2014 року.

З 2014 року Росія намагається підкорити Україну та поширити на її територію свою юрисдикцію. Під час реалізації цього плану РФ впроваджувала свою правову систему на територію Криму. Однак, на відміну від окупованого півострову, на окремих частинах Донецької та Луганської областей РФ не визнає свій контроль, відтак послуговується створеною квазіправовою системою.

У 2021 році Медійна ініціатива за права людини розпочала вивчення цієї системи, принципів її функціонування та зв’язку з вищим військово-політичним керівництвом РФ.

Наші експерти аналізували створені Росією квазіоргани на прикладі окремих політично мотивованих кейсів. Вони про умисне позбавлення права на справедливе судочинство, що є серйозним порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і, одночасно, Римського статуту Міжнародного кримінального суду. І мова не лише про індивідуальні порушення громадянських прав жертв політичних переслідувань (як цивільних, так і українських військовослужбовців), а й викриття вчинених РФ (її агентами) міжнародних злочинів проти інтересів міжнародної спільноти.

«Вирок» 28-річному Ейдену Асліну та 48-річному Шону Піннеру з Великобританії та Сааудуному Брахімому, громадянину Марокко — це наслідок безкарно становлення й існування незаконних й антигуманних за своєю суттю органів так званих «Л/ДНР», що перебувають під абсолютним контролем РФ.

«Функціонування цієї системи із зовнішніми ознаками судового процесу, продукує вчинення міжнародних злочинів. І це системне явище, а не індивідуальне. Раніше вона засуджувала українських військовослужбовців, захоплених у полон, до великих термінів ув’язнення, після чого вони потрапили у колонії для відбування покарання, а потім були передані для обміну. Засуджувала і тоді, і зараз за факт участі у збройному конфлікті, що прямо заборонено міжнародним гуманітарним правом (у військовополоненого є так званий бойовий імунітет) і вважається воєнним злочином», — говорить Андрій Яковлєв, адвокат об’єднання «Амбрела», експерт правозахисної організації Медійна ініціатива за права людини.

Він вважає, що Росія спеціально проводила «процес» на території окупованого Донецька, аби протестувати, як будуть у світі сприйматися подібні вироки, а також —

«РФ не наважилася “судити” громадян Великобританії у РФ, хоча не існує ніяких перепон при переміщенні з окупованих територій до РФ і навпаки. Можливо, суд відбувся у Донецьку, аби можна було згодом заявити, що він був не справжній, тобто мати шлях для відступу. Хоча це не нивілює того, що ми вже стали свідками вчинення воєнного злочина», — пояснює адвокат.

Окрім того, юрист зауважує, що оскільки іноземці входять до особового складу збройних сил, опинилися на контрольованій супротивником території, під його владою, то вони мають статус військовополонених та захист. А отже їх утримання регулюється третьою Женевською конвенцією.

Зокрема, за міжнародними гуманітарним правом у військовополоненого є так званий бойовий імунітет і тому військовополоненого заборонено судити лише за факт участі у збройному конфлікті. Військовополоненого можна піддавати суду а лише за вчинення воєнного злочину, якщо такий мав місце. Причому мова не про якісь абстрактні категорії, як то обстріл Маріуполя, а цілком конкретні кейси — наприклад, вбивство конкретного цивільного. Але й у цьому випадку військовополонені також мають права. Одне з них — право на справедливий суд. Приміром, мати кваліфікованого адвоката на свій вибір, вимагати виклику до суду свідків і, якщо він це вважає за необхідне, вдаватися до послуг компетентного перекладача.

У рамках згаданого проєкту МІПЛ «Квазіправова система на окупованому Донбасі: боротьба з безкарністю правовими та адвокатськими інструментами» вдалося дослідити, яким чином відбувалися так звані судові процеси, зокрема, над військовополоненими на окупованих територіях.

Українських військовополонених російські проксі-формування обвинувачували за статтями «повалення конституційного ладу» та «посягання на територіальну цілісність», судили, виносили «вироки» та переводили до виправних закладів для «відбування» покарання. Зазвичай це були дуже швидкі процеси — одне-три засідання, інколи без залучення свідків та адвоката. Вони відбувалися у так званому верховному суді за зачиненими дверима: на них не допускалися ані представники родин підсудних, ані представники міжнародних організацій, представництва яких діяли на окупованих територіях. Імена та прізвища так званих слідчих, прокурорів та суддів часто залишалися невідомими, хоча серед них були й ті, хто 2014 року зрадили присязі. У результаті таких розглядів «судді» оголошували «вироки» — від 15 до 30 років ув’язнення. Також відомі випадки, коли так звана прокуратура вимагала для українських військовополонених смертної кари.

Нині практика таких «судових засідань», імовірно, продовжиться.

__________________

Проєкт «Квазіправова система на окупованому Донбасі: боротьба з безкарністю правовими та адвокатськими інструментами» (“The quasi legal system in the occupied Donbas: combating impunity by legal and advocacy tools”) реалізується Медійною ініціативою за права людини за фінансової підтримки Посольство Королівства Нідерландів У Києві.

 

 

 

Related Articles

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button