Send Lette
Інші воєнні злочини

“Проукраїнська активістка — екстремістка”

МІПЛ задокументувала тортури мешканки Бердянська

“У мого чоловіка була невеличка сокира. Вони дістали її з тумбочки і кажуть: “Якщо зранку в порту щось станеться, то ми цю сокиру ввібʼємо тобі в голову”. Так почалася розмова росіян із Оксаною Заяриною, яку окупанти звинуватили в співпраці з українськими військовими. В ніч із 25 на 26 червня жінку разом із чоловіком викрали з власного будинку, під дулами автоматів вивели надвір із піднятими руками, влаштували обшук, а потім відвезли в комендатуру окупантів. Там пані Оксану катували. МІПЛ задокументувала цей воєнний злочин. Далі пряма мова постраждалої.


Відвеземо тебе, с*ку, в “ДНР

Чоловік десять робили обшук, ще 10-15 стояло на вулиці. Коли я одягалася, вони спитали у чоловіка: “Чому ж ви так не любите нас, росіян?” Ми стояли із піднятими руками, а за 30-40 хвилин я спитала у охоронця, чи можна трохи опустити руки? Він дозволив. Потім дивлюся, що мій чоловік, якого надвір вивели в самій майці та трусах, труситься. Він спитав, чи можна і йому руки опустити. Сказали: “Ні!” Тоді я запропонувала, щоб я підняла руки, а чоловік опустив, бо йому важко вже 67 рік. Охоронець сказав: “Гаразд, опускайте”. Ми опустили руки, чоловіку навіть дозволили в туалет сходити. І так ми стояли під автоматами до кінця обшуку.

О пів на другу ночі я вже була в комендатурі. Там, де раніше було міське управління поліції (вул. Грецька, 3). Ніч не спала, а в неділю, 26-го, об 11 годині дня мене повели на допит. Там три кімнати, в яких вони проводили допити. Мене відвели в дальню. Туди зайшли чотири людини, потім зайшов п’ятий. Вони були в балаклавах. Один біля мене стояв, як охоронець. Два мовчки стояли. А два вели допит. Ну, який допит? Один бив поряд із головою в стінку кулаком, запитували, який у мене позивний від СБУ чи від ГУР, щоб я назвала прізвища, кому я передавала дані про військових Росії.

Я казала, що в мене немає ніяких позивних. А вони кричали про якусь організацію, щоб я їм її назвала. Яка організація? Подивіться на мене, який я глава терористичної організації? У приміщенні був один у балаклаві і в жовтих окулярах. Він кричав, що “відвезе мене, с*ку, в “ДНР”, що я там 20 років буду сидіти”. Я кажу: “Не треба мене в “ДНР”, я ні в чому не винна, відпустіть, я поїду до дітей. Я збиралась виїжджати. Який там збір даних, передача координат, кому?!”


Просила, аби мене не катували

Потім вони занесли чорний апарат і спитали: “Ти знаєш, що це таке?” Я кажу: “Знаю, здогадуюсь”. Вже ж читала, що люди кажуть, що струмом катують. “Зараз ти все скажеш”. Я прошу: “Та не треба мене катувати, я нічого не знаю”. Тоді оцей в окулярах каже: “Зараз приведемо твого старого пі*ара і будемо пиз*ити його на твоїх очах, тоді ти все скажеш”. Я відповіла, що не треба його вести, що мені немає чого сказати. Ну, я була впевнена, що в моєму телефоні не знайдуть ніяких там координат, якоїсь інформації, що я комусь щось передавала. І тоді вони з цього апарату, там були два дроти, привʼязали їх мені на ноги і почали крутити.

На мені були бриджі, ноги нижче колін були голі. Я не знаю, скільки це тривало. Я кричала, мов різана. Я будь-якого болю боюся, в мене дуже низький цей поріг. А вони продовжували мене катувати. Вмикають цей апарат, а потім вимикають. Знову питають те саме: позивний, кому передавала інформацію, хто тут є з групи, і так по колу. Я казала, що нічого не знаю. Тоді вони знову вмикали струм. Я кричала, плакала, вони вимикали. Знову те саме запитують і знову вмикають.

Оксана показала журналістам МІПЛ сліди від катувань

Я сиділа біля стіни на металевому стільці, який прикріплений до підлоги, він не рухається. Поряд стояв охоронець, який відтягував мене, аби я не знімала електричні дроти. Погрожували, що вдарять мене чи ще щось зроблять. Щойно я опускала руки, він замахувався на мене гумовим кийком таким, які поліцейські використовують. Стояв із ним, по нозі себе легенько бив, щоб я бачила. Навпроти була людина, яка крутила цей механізм чорний такий ящичек, на ньому всякі прилади. Дроти мені привʼязали вище щиколоток. На одній нозі так і залишилась темна смуга, я її бачу, і пляма. На другий день після цього допиту у мене по ногах пішли синці. Під час допиту один кричав, другий катував, а один поруч стояв, дивився, щоб я не зірвала дроти. Вони кричали на мене грубо, з матами.

Сліди від катувань

Допити 24 години на добу

Після допиту я добу спала на підлозі. Потім мене перевели в одиночну камеру, в якій на той момент уже було три дівчини. Одна жінка, їй 58 років, служила медсестрою при військкоматі. Не виїхала, бо в неї вітчим захворів, інсульт, вона за ним доглядала. Затримали її ще 16 червня колега здав. У неї синці більші за мої були: на руці, на тілі і на нозі. Її тричі електрошокером катували. У цій камері ще були дві дівчини. Одній 36 років, іншій 19-ть. Тиждень, який я провела в тій камері, ми взагалі не спали, тому що допити в комендатурі тривають 24 години на добу. І ми все це чули. Особливо в п’ятницю і суботу, коли вони збирають “урожай” по всіляких кафе, де хтось може висловитися. Вони їх привозять і знущаються.

У комендатурі розташована росгвардія, поліція, а ефесбешники проводять допити: “Ну що, ви, петушочки, петушки?” Тобто знущання над людьми. То вони оголошують повітряну тривогу і наказують усім обличчям вниз лежати години півтори. Таке було два рази. Ми запитуємо, чи правда, що повітряна тривога? Бо ми ж розуміємо, що Україна не буде скидати бомби на цивільне населення.  Відповідають: “Так-так, правда. Наші теж усі в підвалі”. А самі ходять і хіхікають.

З четверга на п’ятницю чи з п’ятниці у них якесь свято було на третьому поверсі. Вони пили, танцювали. Потім водили тих, кого щойно привезли, били їх. Останнього били вже в камері. На питання, що відбувається, він відповів, що Росія напала на Україну, тому вони його били. Потім зайшли в камеру, де мій чоловік був. Чуємо, запитують його: “Тебе вже били?” Чоловік сказав: “Ні”. То вони: “Як це, що ти жодного разу не відпи**ений?!” Я почала хвилюватися, до ранку взагалі не спала.

В суботу прийшов черговий і викликав мене. Але мене відвели не на допит, а туди, де центральний вхід, сказали, щоб я йшла прямо, де відчинені двері. Я підійшла, там стояв працівник у масці. Це все ефесбешники були. У мене паніка почалася. Вони кажуть: “Заходь, не бійся, сьогодні бити не будемо, сідай”. Я сіла. Їх було двоє в масках. Він узяв у мене паличкою слину з-під язика для аналізу ДНК. Потім почав брати відбитки рук, записувати дані. Коли брали відбитки, я побачила, що вгорі там написано: “Проукраїнська активістка, екстремістка”. Тобто отак так вони мене в свою базу записали. 2 липня нас вивезли з комендатури і помістили в Бердянську колонію виправну № 77.

P.S. Загалом у заручниках росіян Оксана Заярина пробула 83 дні. Вона стала останньою з затриманих жінок, які вийшли на волю з Бердянської виправної колонії. Про те, що там відбувалося, хто керує цією колонією і як вони поводяться із заручниками, МІПЛ розкаже в наступних своїх матеріалах.

 

Матеріал опубліковано в рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського супільства», що впроваджується ІСАP Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Інші воєнні злочини
“Охматдит був спланованою ціллю. Росіяни чекали зручного моменту для атаки”, — Ольга Решетилова на конференції United for Justice

Атаки росіян на систему охорони здоров’я та критичну інфраструктуру України мають системний характер і використовуються вищим військовим командуванням РФ у міжнародних конфліктах не вперше. Про це заявила Ольга Решетилова, голова Медійної ініціативи за права людини, під час конференції United for Justice у Києві. 

12 Вересня 2024

Інші воєнні злочини
Мобілізація цивільних, які були у полоні: колишні бранці вимагають справедливості

В оновленому законі про мобілізацію, який діє з 18 травня 2024 року, зазначено, що військові, які були у полоні, мають право звільнитися з військової служби і не бути мобілізованими. Водночас цивільних українців, які також були у російському незаконному увʼязненні, продовжують мобілізовувати. Цивільні, які пережили полон, вважають, що це несправедливо.

5 Вересня 2024

Інші воєнні злочини
У справах про катування цивільних втрачаються докази, оскільки процесуально опитати свідків, які перебувають за кордоном, неможливо — Анна Рассамахіна 

Якщо справа порушена в Україні, а свідки перебувають за кордоном (і таких випадків зараз багато), то слідчий не може дистанційно допитати і долучити матеріали цього допиту як докази.

30 Серпня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Військовополонені
З Росії повернули тіло морпіха з 501 батальйону: чоловіка закатували в полоні

Іван Макаров не єдиний морський піхотинець із 501 батальйону, тіло якого повернули з російського полону. МІПЛ відомо про ще трьох убитих у полоні військових із цього батальйону. Усіх їх утримували у виправній колонії № 1 міста Донське Тульської області. З отриманих нами свідчень відомо, що до них системно застосовували тортури, кілька днів підряд не дозволяли спати, змушували виконувати виснажливі фізичні вправи та відмовляли у їжі. Ймовірно, Макаров також міг бути у Донському.

4 Грудня 2024

Правозахисницю і волонтерку Олену Бєлячкову нагородили медаллю “Честь. Слава. Держава”

Олену Бєлячкову, координаторку родин зниклих безвісти і полонених Медійної ініціативи за права людини та волонтерку з 10-річним стажем, нагородили медаллю Київського міського голови “Честь. Слава. Держава” за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію. 

29 Листопада 2024

Війна і правосуддя
Telegram-канал про ТЦК на замовлення росіян, власник “Мотор Січ” і продаж посади для благодійного фонду “ЛНР”: 77 справ щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує стежити за найрезонанснішими справами війни, які розглядають українські суди. Мова йде про воєнні злочини, колабораціонізм, державну зраду, несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ та глорифікацію Росії.

29 Листопада 2024

Більше публікацій