Інші воєнні злочини

“Проукраїнська активістка — екстремістка”

МІПЛ задокументувала тортури мешканки Бердянська

“У мого чоловіка була невеличка сокира. Вони дістали її з тумбочки і кажуть: “Якщо зранку в порту щось станеться, то ми цю сокиру ввібʼємо тобі в голову”. Так почалася розмова росіян із Оксаною Заяриною, яку окупанти звинуватили в співпраці з українськими військовими. В ніч із 25 на 26 червня жінку разом із чоловіком викрали з власного будинку, під дулами автоматів вивели надвір із піднятими руками, влаштували обшук, а потім відвезли в комендатуру окупантів. Там пані Оксану катували. МІПЛ задокументувала цей воєнний злочин. Далі пряма мова постраждалої.


Відвеземо тебе, с*ку, в “ДНР

Чоловік десять робили обшук, ще 10-15 стояло на вулиці. Коли я одягалася, вони спитали у чоловіка: “Чому ж ви так не любите нас, росіян?” Ми стояли із піднятими руками, а за 30-40 хвилин я спитала у охоронця, чи можна трохи опустити руки? Він дозволив. Потім дивлюся, що мій чоловік, якого надвір вивели в самій майці та трусах, труситься. Він спитав, чи можна і йому руки опустити. Сказали: “Ні!” Тоді я запропонувала, щоб я підняла руки, а чоловік опустив, бо йому важко вже 67 рік. Охоронець сказав: “Гаразд, опускайте”. Ми опустили руки, чоловіку навіть дозволили в туалет сходити. І так ми стояли під автоматами до кінця обшуку.

О пів на другу ночі я вже була в комендатурі. Там, де раніше було міське управління поліції (вул. Грецька, 3). Ніч не спала, а в неділю, 26-го, об 11 годині дня мене повели на допит. Там три кімнати, в яких вони проводили допити. Мене відвели в дальню. Туди зайшли чотири людини, потім зайшов п’ятий. Вони були в балаклавах. Один біля мене стояв, як охоронець. Два мовчки стояли. А два вели допит. Ну, який допит? Один бив поряд із головою в стінку кулаком, запитували, який у мене позивний від СБУ чи від ГУР, щоб я назвала прізвища, кому я передавала дані про військових Росії.

Я казала, що в мене немає ніяких позивних. А вони кричали про якусь організацію, щоб я їм її назвала. Яка організація? Подивіться на мене, який я глава терористичної організації? У приміщенні був один у балаклаві і в жовтих окулярах. Він кричав, що “відвезе мене, с*ку, в “ДНР”, що я там 20 років буду сидіти”. Я кажу: “Не треба мене в “ДНР”, я ні в чому не винна, відпустіть, я поїду до дітей. Я збиралась виїжджати. Який там збір даних, передача координат, кому?!”


Просила, аби мене не катували

Потім вони занесли чорний апарат і спитали: “Ти знаєш, що це таке?” Я кажу: “Знаю, здогадуюсь”. Вже ж читала, що люди кажуть, що струмом катують. “Зараз ти все скажеш”. Я прошу: “Та не треба мене катувати, я нічого не знаю”. Тоді оцей в окулярах каже: “Зараз приведемо твого старого пі*ара і будемо пиз*ити його на твоїх очах, тоді ти все скажеш”. Я відповіла, що не треба його вести, що мені немає чого сказати. Ну, я була впевнена, що в моєму телефоні не знайдуть ніяких там координат, якоїсь інформації, що я комусь щось передавала. І тоді вони з цього апарату, там були два дроти, привʼязали їх мені на ноги і почали крутити.

На мені були бриджі, ноги нижче колін були голі. Я не знаю, скільки це тривало. Я кричала, мов різана. Я будь-якого болю боюся, в мене дуже низький цей поріг. А вони продовжували мене катувати. Вмикають цей апарат, а потім вимикають. Знову питають те саме: позивний, кому передавала інформацію, хто тут є з групи, і так по колу. Я казала, що нічого не знаю. Тоді вони знову вмикали струм. Я кричала, плакала, вони вимикали. Знову те саме запитують і знову вмикають.

Оксана показала журналістам МІПЛ сліди від катувань

Я сиділа біля стіни на металевому стільці, який прикріплений до підлоги, він не рухається. Поряд стояв охоронець, який відтягував мене, аби я не знімала електричні дроти. Погрожували, що вдарять мене чи ще щось зроблять. Щойно я опускала руки, він замахувався на мене гумовим кийком таким, які поліцейські використовують. Стояв із ним, по нозі себе легенько бив, щоб я бачила. Навпроти була людина, яка крутила цей механізм чорний такий ящичек, на ньому всякі прилади. Дроти мені привʼязали вище щиколоток. На одній нозі так і залишилась темна смуга, я її бачу, і пляма. На другий день після цього допиту у мене по ногах пішли синці. Під час допиту один кричав, другий катував, а один поруч стояв, дивився, щоб я не зірвала дроти. Вони кричали на мене грубо, з матами.

Сліди від катувань

Допити 24 години на добу

Після допиту я добу спала на підлозі. Потім мене перевели в одиночну камеру, в якій на той момент уже було три дівчини. Одна жінка, їй 58 років, служила медсестрою при військкоматі. Не виїхала, бо в неї вітчим захворів, інсульт, вона за ним доглядала. Затримали її ще 16 червня колега здав. У неї синці більші за мої були: на руці, на тілі і на нозі. Її тричі електрошокером катували. У цій камері ще були дві дівчини. Одній 36 років, іншій 19-ть. Тиждень, який я провела в тій камері, ми взагалі не спали, тому що допити в комендатурі тривають 24 години на добу. І ми все це чули. Особливо в п’ятницю і суботу, коли вони збирають “урожай” по всіляких кафе, де хтось може висловитися. Вони їх привозять і знущаються.

У комендатурі розташована росгвардія, поліція, а ефесбешники проводять допити: “Ну що, ви, петушочки, петушки?” Тобто знущання над людьми. То вони оголошують повітряну тривогу і наказують усім обличчям вниз лежати години півтори. Таке було два рази. Ми запитуємо, чи правда, що повітряна тривога? Бо ми ж розуміємо, що Україна не буде скидати бомби на цивільне населення.  Відповідають: “Так-так, правда. Наші теж усі в підвалі”. А самі ходять і хіхікають.

З четверга на п’ятницю чи з п’ятниці у них якесь свято було на третьому поверсі. Вони пили, танцювали. Потім водили тих, кого щойно привезли, били їх. Останнього били вже в камері. На питання, що відбувається, він відповів, що Росія напала на Україну, тому вони його били. Потім зайшли в камеру, де мій чоловік був. Чуємо, запитують його: “Тебе вже били?” Чоловік сказав: “Ні”. То вони: “Як це, що ти жодного разу не відпи**ений?!” Я почала хвилюватися, до ранку взагалі не спала.

В суботу прийшов черговий і викликав мене. Але мене відвели не на допит, а туди, де центральний вхід, сказали, щоб я йшла прямо, де відчинені двері. Я підійшла, там стояв працівник у масці. Це все ефесбешники були. У мене паніка почалася. Вони кажуть: “Заходь, не бійся, сьогодні бити не будемо, сідай”. Я сіла. Їх було двоє в масках. Він узяв у мене паличкою слину з-під язика для аналізу ДНК. Потім почав брати відбитки рук, записувати дані. Коли брали відбитки, я побачила, що вгорі там написано: “Проукраїнська активістка, екстремістка”. Тобто отак так вони мене в свою базу записали. 2 липня нас вивезли з комендатури і помістили в Бердянську колонію виправну № 77.

P.S. Загалом у заручниках росіян Оксана Заярина пробула 83 дні. Вона стала останньою з затриманих жінок, які вийшли на волю з Бердянської виправної колонії. Про те, що там відбувалося, хто керує цією колонією і як вони поводяться із заручниками, МІПЛ розкаже в наступних своїх матеріалах.

 

Матеріал опубліковано в рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського супільства», що впроваджується ІСАP Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Інші воєнні злочини
“Щось занадто гордо пішла, давай гранату в спину кинемо”, — Людмила Никитенко про викрадення окупантами та депортацію із власного дому

Мешканку Запорізької області Людмилу Никитенко росіяни викрали із дому восени минулого року. Після побоїв та майже місяця […]

17 Травня 2023

Інші воєнні злочини
Армія, кохання, війна і зрада сусідів: як колишні атовці з-під Маріуполя опинилися в російському полоні

Понад рік на тимчасово окупованій території Донецької області росіяни утримують у заручниках колишніх атовців Артема Кобилівського і Дмитра Кацуру. До повномасштабного вторгнення Росії чоловіки не були знайомі, але їхні життєві шляхи виявилися дуже схожими

12 Травня 2023

Інші воєнні злочини
“Ми лежали на полі бою. Був страшенний мороз, мінус 14. Лежали на дітях — вони мовчали”, — Ганна Поповиченко про розстріл своєї автівки російськими військовими

Ганна Поповиченко втратила батька та найкращу подругу навесні 2022 року, коли всі  разом намагалися евакуюватися із Сєвєродонецька, […]

8 Травня 2023

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
“Жодних вил не було”: у справі російського льотчика Красноярцева, який бомбив Чернігів, спростували версію, ніби на нього кидались із вилами

У Чернігові, який минулого року піддавався бомбардуванням з російських літаків, нині судять одного з військових льотчиків РФ […]

26 Травня 2023

Квазіправова система
ТЕРМІНОВО: Росія обвинувачує українських дітей у диверсії — їм загрожує від 10 до 20 років ув’язнення

24 травня 2023 року Тігран Оганнісян та Микита Ханганов, обидва 2006 року народження, у тимчасово окупованому Бердянську Запорізької області отримали обвинувачення від Слідчого комітету РФ у нібито підготовці диверсії на залізниці. Обвинуваченню передували кілька місяців знущань, затримання та катування.

25 Травня 2023

Військовополонені
Після полону: чи мають право колишні військовополонені звільнитися з військової служби

“Для кожного, хто повернувся з полону, найстрашніша перспектива вдруге потрапити в полон. А якщо нас знову повертають на службу в зону бойових дій — ця перспектива реальна”, — говорить колишній військовополонений Євген.

25 Травня 2023

Більше публікацій