Володимир Миколаєнко
Володимир Миколаєнко
Дата викрадення: 18 квітня 2022 року
Місце викрадення: м. Херсон
Володимир Миколаєнко з 2014 до 2020 року був міським головою міста Херсона, обласного центра на півдні України. З початком окупації 62-річний Миколаєнко не поїхав з рідного міста. Росіяни неодноразово намагалися змусити чоловіка до співпраці, але він рішуче відмовився. 18 квітня Володимир зник: вийшов з будинку і не повернувся.
Ексмер Херсона став одним із десятків викрадених навесні 2022 року місцевих мешканців. Здебільшого це були люди, причетні до оборони міста, або ж ті, хто відкрито підтримував Україну, попри окупацію. Незабаром росіяни випустили пропагандистське відео із Миколаєнком, проте навіть в полоні чоловік тримався гідно та не відмовлявся від проукраїнської позиції.
На початку травня окупанти прийшли з обшуком до квартири Миколаєнка, а також до квартири його доньки. Тоді дружина Марина бачила Володимира востаннє. “Приїхали дві машини з літерами “Z”. В одній були військові, в іншій — чоловіки у чорній формі. Думаю, це були фсбшники. Саме з ними у машині і був мій чоловік. Коли він вийшов, я сказала йому: “Говори мені все”. Він каже: “Передай усім, що я вас дуже-дуже люблю”, — пригадує Марина. Сам обшук, за словами жінки, перетворився на звичайний грабунок. Росіяни виносили все що бачили: роутери, парфуми, алкоголь, гриби та каву.
Спочатку колишнього мера тримали в приміщенні херсонського відділку поліції, де бранців жорстоко катували. Згодом чоловіка перевезли до окупованого Криму. А через деякий час — на територію РФ.
Племінниця Володимира Ганна розповіла, що інформацію про перебування Миколаєнка сім’я збирає по дрібках від звільнених з полону українців. Каже, дядька нераз перевозили з колонії у колонію. Тож умови його перебуванн постійно змінюються. У Володимира є проблеми зі здоров’ям: у чоловіка високий тиск та хвора спина. Під час обшуку квартири навесні минулого року йому дозволили взяти із собою трохи медикаментів. Але надовго їх не вистачило б. Чи лікують Миколаєнка у російських застінках, рідні не знають.
За весь час полону сім’я лише раз отримала від Володимира листа — це трапилося ще в серпні минулого року. З того часу жодних звісток від нього не було.
