Send Lette
У медіа

Ольга Решетилова: “Мене засмучує нерозуміння журналістською спільнотою суті правосуддя”

Кількість справ щодо воєнних злочинів в Україні є безпрецедентним викликом для національних та міжнародних ЗМІ. Ольга Решетилова, голова Медійної ініціативи за права людини, в інтервʼю Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) розповідає про те, що заважає журналістам якісно висвітлювати такі судові процеси і чому належне інформування про суди щодо воєнних злочинів забезпечує право суспільства на правду. Під час інтерв’ю Решетилова також торкнулася журналістської етики під час роботи в судах і комунікації з потерпілими. МІПЛ підготувала український переклад цього інтерв’ю.

Який рівень розуміння розслідувань воєнних злочинів та процесів правосуддя серед українських журналістів?

Судова журналістика це нішева сфера. І загальною проблемою (не лише в Україні) є клікабельність, гонитва за інтересами аудиторії, за дією. Все це сприяє поверхневому висвітленню самого поняття воєнних злочинів та правосуддя загалом. На жаль, ми бачимо це і в судових процесах, і в тому, які питання ставлять журналісти, які матеріали виходять, коли ми ділимося контактами потерпілих чи свідків. Ми часто бачимо непрофесіоналізм, нерозуміння концепції травматизації, бажання вичавити з жертв сльозу.

До речі, ми спостерігаємо це більше в іноземних журналістів, наприклад, щодо дітей, які були депортовані в Російську Федерацію. Для них організували престур в Гаазі і це виглядало, як знущання над дітьми. Один 11-річний хлопчик, чия мати загинула на його очах під час обстрілу Маріуполя і якого депортували до Російської Федерації, мав десять інтерв’ю за два дні. Перше запитання одного з журналістів було: “Розкажи нам, як загинула твоя мама?” На що хлопчик відповів: “Ви впевнені, що хочете почати з цього?”

Йдеться не лише про брак емпатії, а й про некомпетентність та нерозуміння принципів роботи з жертвами війни. Тому жертви, які раніше погоджувалися на інтерв’ю та розголос, зрештою відмовляються від спілкування зі ЗМІ, бо це дуже важко. Найболючіше для них не стільки згадувати власні історії, скільки відчувати, що їхню травму не розуміють.

Ми також іноді дивуємося, коли журналісти просять у нас лише контакти жертв і свідків, нехтуючи контекстом і експертною оцінкою. Тепер ми часто відмовляємо, якщо журналісти не хочуть включати у свої матеріали професійні коментарі експертів або висвітлювати діяльність правозахисних організацій.

Які прогалини ви бачите і що можна зробити, аби їх заповнити?

Остання моя особиста травма це коли я прийшла в Чернігівський районний суд на розгляд справи щодо подій в Ягідному, де майже 400 цивільних осіб близько місяця утримувалися в підвалі. І коли почали допитувати потерпілих, у залі не було жодного представника ЗМІ. Це досить резонансна справа, про яку раніше багато писали. А от що буде далі, чи когось притягнуть до відповідальності, чи відчують потерпілі справедливість ці питання журналісти ставлять рідко. І мене засмучує нерозуміння журналістською спільнотою суті правосуддя. Бо розповісти про саму історію це лише верхівка айсберга. А далі відстежувати справу непросто, оскільки потрібно ходити в суди, де засідання часто відкладаються, потрібно розуміти, чому адвокати ставлять саме такі, а не інші питання, чому саме так аргументують прокурори, як має поводитися суддя. Це набагато складніше, ніж просто створити сльозливу історію. Я не хочу знецінювати роботу журналістів, але судова справа це не кінець історії, це тільки початок. Попереду десятиліття судових процесів. І ми маємо навчитися з цим працювати.

Судове засідання про утримання мешканців села Ягідне в підвалі тамтешньої школи. 3 серпня 2023 рік. Фото: МІПЛ

Що робити, коли увага аудиторії знижується?

Ми повинні змиритися з тим, що увага до нас поступово зменшуватиметься, особливо з боку міжнародної спільноти. Так відбувається після кожного збройного конфлікту. І як би цинічно це не звучало, питання перемоги також має величезне значення, тому що міжнародна система правосуддя, яка існує сьогодні, це, зрештою, правосуддя переможців. Від того, наскільки значною буде політична вага України після перемоги, залежатиме і притягнення до відповідальності злочинців.

Оскільки зрозуміло, що з часом інтерес буде все меншим і меншим, уже зараз важливо підтримувати професійні видання та організації, які готові працювати на довгострокову перспективу. Чим більше їх буде, тим більше буде висвітлення. Чим більше людей ми навчимо, поки є ця хвиля інтересу, тим більше людей залишиться в цій сфері і продовжить її висвітлювати. Тому зараз важливо навчати журналістів, заохочувати окремі редакції професійно висвітлювати судові процеси. Цим займається наша організація та кілька інших донорських програм в Україні, але їх занадто мало для того обсягу роботи, який ми маємо.

Для журналістської спільноти дуже важливо розуміти, що саме так і буде написана історія цих подій. Одним із елементів правосуддя перехідного періоду є право на правду. Висвітлення воєнних злочинів є одним із способів забезпечення права суспільства на правду. Журналістика має розуміти свою історичну місію встановлення істини, яка не може бути встановлена в інший спосіб, ніж у судовому порядку.

Чи існують проблеми з доступом журналістів до судових засідань?

Існують перешкоди, які прописані на законодавчому рівні, наприклад, злочини, пов’язані з сексуальною свободою. Наразі в Україні триває один такий закритий судовий процес щодо зґвалтування жінки російськими військовослужбовцями в Броварах. Потерпілі мають право на закритий судовий процес. Ми повинні ставитися до цього з розумінням. Я також закликаю журналістів не намагатися чекати біля судів і за будь-яку ціну отримати свідчення жертви. Необхідно поважати право жертви не ділитися своєю історією публічно.

Є й інші ситуації, коли судді використовують своє право обмежувати доступ до суду під час воєнного стану. Кілька разів ми були свідками того, як іноземних журналістів не пускали до суду в Полтавській області, хоча справа стосувалася російських артилеристів і нічого чутливого в ній не було. Це певний ірраціональний страх судової системи, яка боїться журналістів, але він поступово змінюється. Наші колеги з ГО “Вектор прав людини” реалізують проект із формування комунікаційних команд у судах навчають і пояснюють працівникам судів, чому важлива комунікація з пресою, чому важливо забезпечити максимальний доступ для ЗМІ. Журналісти та монітори повинні знати свої права в суді. Для цього ми готуємо спеціальний посібник з рекомендаціями для журналістів українською та англійською мовами.

Міжнародна конференція «Правосуддя в національних судах у справах про міжнародні злочини», яку організували завдяки Програмі USAID «Справедливість для всіх»

Наскільки добре громадські організації співпрацюють із національною судовою системою та міжнародними інституціями?

Базова співпраця є, але вона відбувається з різною інтенсивністю. Коли почалось повномасштабне вторгнення, судова система в Україні не була реформована, тому нам потрібно працювати над цим паралельно. Якщо ми говоримо про національну систему правосуддя, то тут багато залежить від людського фактору. Є професійні та мотивовані люди, але є й випадки, коли бракує елементарних знань із міжнародного гуманітарного права. Так, розпочалися масштабні тренінги для правоохоронних органів, але все це відбулося після 24 лютого 2022 року.

Що стосується співпраці з міжнародними інституціями, то ми дуже стурбовані інформацією про витік із бази даних Міжнародного кримінального суду, який стався після хакерської атаки у вересні 2023 року. Ми передали контакти багатьох потерпілих і тепер стурбовані незахищеністю даних в умовах конфлікту, що триває. Зараз ми сумніваємося, чи готові продовжувати ділитися контактами.

Для вирішення цих завдань після повномасштабного вторгнення була створена Коаліція “Україна. Пʼята ранку”, яка об’єднує 34 громадські організації, в тому числі кілька міжнародних. Серед завдань коаліції документування воєнних злочині в міжнародної системі I-DOC, аналітика, адвокація та інформаційне висвітлення. Ми намагаємося знайти оптимальні рішення, оскільки на сьогодні не існує остаточної моделі правосуддя щодо війни в Україні. Ми перебуваємо в процесі, але сам факт процесу дає надію, що справедливість є і буде здійснена. Це складна і кропітка робота, але у нас є професійні колеги і міжнародна підтримка.

Оригінал матеріалу англійською мовою https://iwpr.net/global-voices/ukraine-justice-reporting-story-just-start

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
У медіа
Гібридна війна на Донбасі: експерти обговорили, як Росія готувалася до повномасштабного вторгнення

Для мільйонів українців з Донецької та Луганської областей війна розпочалася десять років тому. Що пережили цивільні та військовополонені у місцях несвободи на окупованих територіях, як проводиться розслідування цих випадків, які можливості та механізми має Україна для доведення вчинення Росією злочину агресії та інших воєнних злочинів ще до початку повномасштабного вторгнення?

21 Лютого 2024

У медіа
Тетяна Катриченко: Червоний Хрест та інші міжнародні організації пасивні. В Росії вони могли би ходити на суди над полоненими українцями, але не роблять цього

У російському Ростові-на-Дону триває так званий суд над українськими військовополоненими, здебільшого азовцями. Їм інкримінують насильницьке захоплення влади.

2 Жовтня 2023

Ольга Решетилова: важливо пам’ятати, що ми всі по один бік барикад, а лють спрямовувати на здобуття перемоги

Одним із найважливіших досвідів повномасштабної війни стало те, як українське громадянське суспільство вчиться взаємодіяти, а коли необхідно […]

25 Серпня 2023

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
У справі Медведєва 14 місяців не можуть почати досліджувати докази. Чому унікальна незаочна справа проти росіянина стоїть на місці? 

Андрій Медведєв ― російський військовий, якого судять очно за воєнний злочин. Він один із небагатьох, кого можна побачити на лаві підсудних ― тож процес історичний та унікальний. Але справа в суді вже 14 місяців, а досліджувати докази все ще не почали. МІПЛ пояснює, чому так відбувається. 

17 Червня 2024

Аналітика
Насильницькі зникнення: національна практика v. міжнародні стандарти

Проблема насильницьких зникнень набула нового значення для України через умови триваючого збройного конфлікту на її території. Починаючи з 2014 року, з окупації Кримського півострова та збройного протистояння у межах окремих районів у Донецькій та Луганській областях, правоохоронні органи України фіксували випадки зникнень та затримань осіб на території, яка перебувала під контролем РФ. Такі ж випадки продовжують документувати і після повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

15 Червня 2024

Війна і правосуддя
Херсонський діджей-втікач, проієрей з Черкас і корегування по Миколаєву через Telegram: 56 справ щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

15 Червня 2024

Більше публікацій