Підтримка Сполученими Штатами українського громадянського суспільства допоможе в боротьбі з Росією
Повномасштабне вторгнення Росії рік тому зустріло вражаючий спротив цивільного населення в Україні. Багато хто почав одразу документувати воєнні злочини, хтось — надавати гуманітарну допомогу, а десятки тисяч долучилися до лав ЗСУ.
Українські військові були змушені навчити і екіпірувати армію добровольців, щоб протистояти потужній російській машині війни.
Долучення величезної кількості людей до Збройних сил під час вторгнення стало величезним випробуванням для української армії — сантехніки, перукарі, бухгалтери та інші українці майже з усіх верств суспільства перетворилися на військових. До лав ЗСУ встали також іноземців, які бажають захишати Україну.
Є повідомлення про жорстоке поводження з українськими солдатами з боку командирів і некомпетентність офіцерів. У деяких частинах армії існує авторитарне мислення старого стилю, коли старші офіцери та професійні солдати мають повний контроль.
Новий закон, прийнятий попри значний опір громадськості, посилює покарання для тих, хто ставить під сумнів або оскаржує військову дисципліну. Але ввн не веде шляхом підвищення військової дисципліни чи дотримання прав військовослужбовців.
Права кожного в Україні, включно з військовими, повинні поважатися. Україна заявила світові, що бореться за суспільство, засноване на правах, і тепер вона мусить дотримуватися цього й у своїх Збройних силах. Ось кілька рекомендацій, які можуть допомогти створити кращу підтримку громадянського суспільства України, включно з тими людьми, які нещодавно стали військовими.
Україна має негайно створити посаду військового омбудсмена або агенство, що має аналогічні повноваження та функціонує як незалежна інституція в уряді України, щоб допомагати захищати права понад 1 мільйона військовослужбовців країни й модернізувати Збройні сили. Це агенство має займатися питаннями прав людини в армії та взаємодією між цивільною і військовою сферами, в тому числі боротьбою з корупцією та співпрацею з громадянським суспільством.
Канада та Німеччина мають хороші моделі ефективної роботи військового омбудсмена. Місія програми Канади полягає в тому, щоб “збільшити відкритість і прозорість” у збройних силах та “забезпечити справедливе вирішення проблем, висловлених” військовослужбовцями і їхніми сім’ями.
Під час воєнного стану Конституція України не може змінюватися, тому до створення офісу омбудсмена, можливо, доведеться підходити креативно. Це може бути новий державний орган, незалежний від військової ієрархії, створений у Міністерстві оборони, Генеральному штабі Збройних сил чи Офісі президента.
Враховуючи цю ситуацію та важливість питання, уряд США має якнайшвидше допомогти Україні створити повністю незалежний, з хорошими повноваженнями і забезпечений належними ресурсами механізм.
Ще один важливий напрямок, у якому Сполучені Штати могли б діяти, — це питання полонених цивільних громадян України. У перші місяці після вторгнення в обміни полоненими з росіянами включали цивільних українців, а тепер — лише українських військових. Сполучені Штати повинні закликати українську владу знову включати цивільних осіб, а не лише військовослужбовців, до своїх списків полонених, яких мають обміняти на російських військових.
Посольство США в Москві має тиснути на російську владу, щоб вона надала більше інформації про те, хто і де утримується і в яких умовах. Сполучені Штати повинні підтримати створення міжнародного органу для вирішення проблеми цивільних, узятих у полон під час війни. Згідно з Женевськими конвенціями, Міжнародному комітету Червоного Хреста дозволено контролювати добробут військовополонених, проте аналогічної підтримки для цивільних заручників не існує.
Інші рекомендації стосовно зміцнення громадянського суспільства в Україні включають тиск на українські органи влади, які мають дозволити українській системі кримінального правосуддя приймати докази, зібрані в цифровий спосіб, щоб прискорити судове переслідування воєнних злочинців, а також призначити та фінансувати команди прокурорів, які є експертами з міжнародних злочинів, у кожному регіоні країни.
Вашингтон також має посилити тиск на місцевому рівні щодо антикорупційних реформ, як це було в грудні 2022 року, коли Державний департамент використав орієнтовану на боротьбу проти корупції програму заборони видачі віз, щоб накласти санкції на “найвідомішого суддю” України.
Є й інші речі, які уряд США може зробити, щоб підтримати місцевих правозахисників, зокрема — просувати їхні пропозиції стосовно відповідального висвітлення в ЗМІ сексуального насильства, пов’язаного з війною в Україні. Вашингтон також повинен публічно підтримати адвокацію громадянським суспільством легалізації одностатевих цивільних партнерств в Україні — питання, яке, здається, швидко набирає політичних обертів.
Рік тому, за кілька днів після вторгнення Росії, президент України Володимир Зеленський назвав війну боротьбою “за цінності: життя, демократію, свободу”. Сполучені Штати можуть допомогти в цій боротьбі, підтримавши громадянське суспільство країни в його закликах до впровадження інституту військового омбудсмена та інших реформ.
Ольга Решетилова, координаторка Медійної ініціативи за права людини
Браян Дулі, старший радник Human Rights First
Колонка опублікована у виданні The Hill
