Судять за “тероризм”: хто з азовців на лаві підсудних і чому процес позбавлений юридичної логіки
У російському Ростові-на-Дону відбулося перше засідання у справі про “причетність до терористичної організації” та “участі в акціях з повалення російської влади в Донецькій області”. Судять 24 громадян України. Всі вони діючі або колишні військовослужбовці полку “Азов” Національної гвардії України.
Небойові історії колишніх азовців
Один із тих, кого 14 червня можна було побачити на лаві підсудних, — кінолог Ярослав Ждамаров. У полку “Азов” він служив за контрактом із 2016 до 2019 рік. Після цього разом із дружиною та мамою жив у Маріуполі. Ждамарова затримали під час фільтрації при виїзді з міста в селі Безіменне. На той час він був цивільним.
Чоловік у центрі в червоній кофті — Ярослав Ждамаров. Фото: Reuters
Його дружина Вікторія розповідала МІПЛ, що по чоловіка прийшли в ніч на 24 квітня 2022 року. О 00:30 двері класу, де вони перебували під час перевірки, відчинили, всередину зайшов військовий, який перевіряв їхні речі на вході. Він назвав прізвище Ждамарова, покликав його на вихід, після чого той не повернувся. За словами дружини, мати Ярослава Ждамарова намагалася дізнатися, куди його відвезли. Однак окупанти заявили, що цього їй ніхто не скаже, мовляв, вашого сина треба було одразу розстріляти, а не розглядати його справу.
Тривалий час місце перебування Ярослава Ждамарова було невідоме. Останній раз Вікторія спілкувалася з чоловіком 18 травня 2022 року, коли з моменту його зникнення минув майже місяць. Каже, що він зателефонував у Telegram із невідомого неукраїнського номера. Повідомив, що травмований, але терпимо, перебуває в Донецькому СІЗО, де чекає на “суд”. Додав, що йому загрожує ув’язнення від 5 до 10 років.
“Ми постійно подавали запити до “прокуратури” і так званого мінюсту “ДНР”, звідки отримували відповіді про місця утримання Ярослава. Якщо довіряти інформації з листів, весь цей час він перебував у Донецьку, — говорить під час спілкування з МІПЛ Вікторія, дружина Ярослава Ждамарова. — Про адвоката там навіть і розмови не велося. Я так розумію, ніякої навіть первинної правової допомоги йому там не запропонували. Наприклад, він мав право на один телефонний дзвінок, як було вказано у відповіді на наш один із перших запитів. Але ми так і не змогли це втілити.
Також дуже довго та безрезультатно намагалися отримати дозвіл на листування. На жаль, і це нам не вдалося зробити. Вже на початку квітня я отримала інформацію про те, що його справа передана до окружного південного суду в Ростові. І ми чекали, коли його нарешті туди переведуть”.
Вікторія підкреслює, що її чоловік — цивільний. Вона закликає привертати увагу до того, що росіяни судять цивільних нарівні з військовополоненими.
Також цивільним вважається Артем Гребешков. Його мама розповідає МІПЛ, що син дійсно служив у полку “Азов”, був в АТО і має нагороди. Але контракт закінчився в 2021 році, після чого він жив у Маріуполі. Тобто на момент затримання чоловік був цивільним.
Артем Грєбєшков
“Коли почалась повномасштабна війна, сказав, що спробує повернутися до свого батальйону. Після того зв’язок із ним зник. Мабуть, у березні потрапив у полон, — вважає його мама. — 16 травня 2022 Артем телефонував із російського номеру і сказав, що вже півтори місяця у полоні і його судитимуть як колишнього азовця”.
Можна припустити, що Гребешкова також затримали під час так званої фільтрації, але мамі про це нічого не відомо. Вона згадує, що одного разу їй зателефонував російський адвокат, якого призначили Артему. Сказав, що її син перебуває на території Росії, чекає на суд. Водночас жодних подробиць, у чому конкретно підозрюють її Артема, адвокат не повідомив.
У себе вдома в Мангуші був затриманий ще один колишній азовець, пенсіонер Анатолій Грицик. Це сталося 25 березня 2022 року. До його будинку прийшли люди у формі, викрали його та дружину. За 45 днів жінку відпустили, тоді як Анатолія забрали у Донецьке СІЗО, а згодом перевезли до Ростова-на-Дону.
Анатолій Грицик
Також на лаві підсудних опинилися дев’ять жінок. Деяких із них, ймовірно, затримали на базі полку в Урзуфі, деяких — під час виїзду з окупованих територій після дозволів командирів залишити місто разом із дітьми. Переважна більшість жінок є діючими військовослужбовцями “Азову”.
“У цьому процесі відсутня юридична логіка. Це — судилище”
Нагадаємо, 2 серпня 2022 року Верховний суд РФ за позовом генеральної прокуратури РФ визнав “Азов” “терористичною організацією” та заборонив її діяльність на території Росії. Той процес тривав місяць, частково в закритому режимі, “свідками” були так звані російські правозахисник, один із яких навіть заявив, що “в полку практикується людожерство”.
Після того як “Азов” у Росії визнали “терористичною організацію”, очікувалося, що в окупованому Маріуполі в приміщенні зруйнованого російською авіабомбою драмтеатрі розпочнеться показовий судовий процес над командирами підрозділу. Проте цього не сталося — восени їх вивезли з території РФ під час обміну полоненими.
Ще двох військовослужбовців полку “Азов”, які 14 червня також мали опинитися на лаві підсудних, віддали під час інших обмінів. Один із них розповідає МІПЛ, що про свій статус підозрюваного в кримінальній справі дізнався, коли був у полоні.
“Коли я перебував у лікарні в Донецьку, прийшли представники так званої прокуратури і предʼявили мені кілька статей, за якими мене хотіли судити. Вони вели якісь там слідчі дії, — говорить він. — Спочатку я ніби був свідком, а потім з’явився прокурор і заявив, що він уже допитував мене як підозрюваного. Видали якісь “документи” з зазначенням усіх статей, за якими мене підозрюють. Згодом надали “адвоката”, від якого я відмовився. Все, що мені пояснили, що ми (азовці, — МІПЛ) вважаємося у них терористами. Згодом із Донецька мене перевали в Таганрог, а тоді обміняли. Вважаю, що ця справа і майбутній вирок на обмін не вплинуть”.
Адвокат Дмитро Коваль, юрист правозахисної організації Truth Hounds, яка є членом Коаліції “Україна. 5 ранку”, в коментарі МІПЛ зазначає, що розслідувати дії українських військовополонених та передавати їх справи до суду не заборонено, але питання в тому, за що їх судять.
“Якщо військовополонений вчинив воєнний злочин, то теоретично його можна судити, — пояснює Коваль. — Але дивіться, який Росія використала привід для суду. Їх же судять через те, що РФ визнає “Азов” терористичною організацією! З того, що ми бачимо, цей привід нелегітимний. Людей судять просто тому, що Росії потрібні показові суди. І в цьому сенсі ми можемо говорити, що Росія порушує свої зобов’язання за Міжнародним гуманітарним правом, зокрема щодо права на справедливий суд”.
Юрист наголошує: за те, що особи були або є азовцями, судити не можна. “Це не є адекватною підставою, — переконаний Дмитро Коваль. — Але наразі ми не знаємо, чи не додадуть підсудним додаткових епізодів. Обвинувального акту чи підозри ми не бачили. До того ж, чому судять саме цих людей, сказати складно. Бо це не юридичне, а більше політичне питання. Мабуть, цей процес, заяви, необхідні для внутрішньої аудиторії Росії. Або є інші причини для початку процесу. Юридичної логіка в цьому судилищі однозначно немає”.
Адвокат також заявляє, що неможливість обрати собі захисника, про що заявляє звільнений під час обміну представник полку “Азов”, — це грубе порушення права на справедливий суд. “Сторони повинні мати право чи шанс на якісне представлення їхньої справи в суді”, — підкреслює він.
Наступне засідання у цій справі має відбутися 28 червня.
