У справі Медведєва 14 місяців не можуть почати досліджувати докази. Чому унікальна незаочна справа проти росіянина стоїть на місці? 

Андрій Медведєв ― російський військовий, якого судять очно за воєнний злочин. Слідство встановило, що він разом із іншими військовими, погрожуючи, затримав шістьох цивільних чоловіків на Київщині під час окупації у березні 2022 року. Їх допитували, били та погрожували розстрілом. За це Медведєва обвинувачують у порушенні звичаїв та законів війни ― це стаття 438 КК України. Він один із небагатьох, кого можна побачити на лаві підсудних ― тож процес історичний та унікальний. Але справа в суді вже 14 місяців, а досліджувати докази все ще не почали. МІПЛ пояснює, чому так відбувається. 

Псковського десантника Андрія Медведєва взяли в полон на херсонському напрямку у вересні 2022 року. Його справу слухають в Ірпінському міському суді. Десятого квітня 2023 року суд обрав чоловіку запобіжний захід ― тримання під вартою. З того часу його продовжували сім разів. Справу Медведєва слухає колегія суддів ― Наталія Карабаза, Леонід Мерзлий та Юлія Кравчук. Сторону захисту представляє адвокат Кирило Шурхно від Центру з надання вторинної безоплатної правової допомоги. Також у Медведєва є перекладачка. 

На судових засіданнях лави вільних слухачів зазвичай заповнені: журналісти та журналістки, працівники та працівниці громадських організацій та міжнародних установ. З ними зазвичай і місцева жінка, яка називає себе “представницею потерпілого міста”. Каже, що ходить, аби побачити, як судять російського військового. 

Розгляд справи псковського десантника Андрія Медведєва. Фото: МІПЛ

Сьомого листопада 2023 року прокурорка Олена Васильєва зачитала обвинувальний акт. Тоді ж визначили порядок дослідження доказів: спершу вивчать передані прокуроркою письмові докази, потім заслухають потерпілих, свідків і насамкінець ― самого Медведєва. Проте з того часу суд так і не перейшов до вивчення письмових доказів. Більше шести місяців засідання переносили ― не збиралася колегія, не приходив адвокат або прокурор.

Третього червня у справу вступив новий прокурор ― Артем Яковенко. Суд почав досліджувати письмові докази, серед яких було відео. Проте воно погано відтворювалося, тож дослідження принипили, доручили прокурору владнати технічні проблеми та перенесли засідання на наступний день. 

Четвертого червня на засіданні з’явилися прокурор, адвокат, перекладачка. Прокурор клопотав про продовження тримання під вартою, інакше Медведєва можуть передати на обмін як військовополоненого. 

Адвокат Шурхно, як і щоразу, заперечував проти клопотання й на цей раз, зазначаючи практику ЄСПЛ: 

― Практика ЄСПЛ, зокрема у справах проти України, зазначає, що людину не можна нескінченно тримати під вартою, і в аналогічних випадках Україна мала сплатити сатисфакцію за тривалий час тримання під вартою. Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання і практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства. 

Шурхно вважає, що його підзахисного треба звільнити з-під варти. 

Зрештою суд увосьме продовжив Медведєву запобіжний захід і залишив його під вартою. Технічну проблему так і не усунули, дослідження письмових доказів відклали до наступного засідання 20 червня. 

МПЛ звернулася до Офісу Генерального прокурора, щоб дізнатися, наскільки унікальною є справа Медведєва. На запитання про те, скільки військових РФ судять очно, в ОГП відповіли, що такої статистики не ведуть.

4 червня суд увосьме продовжив Медведєву запобіжний захід і залишив його під вартою. Фото: МІПЛ

Проте висновки можна зробити і з моніторингу МІПЛ. За два роки роботи з судами щодо воєнних злочинів, вчинених росіянами під час повномасштабної війни, ми бачимо, що очні справи ― це поодинокі винятки. Натомість тенденцією є відносно швидкий розгляд заочних справ за статтею 438 КК України. 

Ми підрахували, скільки очних справ проти російських військових наразі було в українських судах. Їх шість:

– найбільш відома справа Вадима Шишимаріна ― першого росіянина, якого засудили у Солом’янському районному суді до довічного ув’язнення, а згодом апеляційний суд змінив вирок на 15 років ув’язнення;

– справа Радіка Гукасяна, якого Бородянський районний суд засудив до 12 років ув’язнення; 

– льотчика Олександра Красноярцева Чернігівський районний суд визнав винним і засудив до 14 років ув’язнення; він був у полоні, але його обміняли і суд першої інстанції та Чернігівський апеляційний суд розглядали справу вже без Красноярцева;

– льотчика Максима Криштопа, який бомбардував Харків, Дзержинський районний суд Харкова засудив до 12 років ув’язнення, згодом його обміняли;

– справу Миколи Карташева наразі слухає Ірпінський районний суд,

– та власне справа Медведєва в тому ж Ірпінському районному суді.

Експертка МІПЛ Анна Рассамахіна наголошує, що справа Медведєва дійсно унікальна серед процесів щодо воєнних злочинів. 

― Здавалось би, нічого не заважає розглядати справу, але ми знову бачимо, що не можуть консолідуватись судова колегія, прокурор, адвокат. Тобто загалом наша юстиція не може об’єднати зусилля та синхронізуватися. Це ще один доказ того, що такими темпами більшість справ щодо воєнних злочинів ніколи не розглянуть, ― говорить Рассамахіна.

― Наша система взагалі не розрахована на розгляд таких справ ― суддям і прокурорам нічого за це не загрожує, немає важелів впливу, немає терміну розгляду судом у КПК України, немає нормативних обмежень. Засідання у справі можуть десять років відкладати й нічого при цьому не порушувати. Норми не втілюють величезний запит суспільства на справедливість. Це створює дисонанс між очікуванням суспільства і поведінкою суддів та прокурорів, ― зазначає адвокатка. 

Надія Чучвага, журналістка МІПЛ