Затримання після псевдореферендума: на Херсонщині викрадають за відмову голосувати
Наприкінці вересня РФ організувала на окупованих територіях України так званий референдум за входження до Росії. Голосування тривало кілька діб. Людей не запрошували на виборчі дільниці, а влаштували побудинковий обхід. До квартир місцевих приходили так звані члени комісій з озброєними людьми. Окрему увагу комісія звертала на тих, хто відмовлявся від голосування, виказував проукраїнські погляди або фотографував членів комісії і військових.
Історія подружжя з Каховки: «Ми не будем підписувати, ми – за Україну»
Саме так зреагувала на прихід комісії пара з Каховки Херсонської області. 25 вересня до їх оселі прийшла жінка – представник дільничної комісії окупантів у супроводі двох озброєних чоловіків у російській військовій формі. Жінка стала вмовляти тридцятирічного Олега (ім’я змінено з міркувань безпеки) та його дружину Наталю (ім’я змінено з міркувань безпеки) проголосувати за приєднання до Росії та намагалася нав’язати бюлетень. «Подружжя обурилось: «Ми не підписуватимемо, ми – за Україну, це наш дім». Після цього почалась сварка», – згадують свідки.
Дільнична комісія, що складається з двох автоматників та двох цивільних,
робить поквартирний обхід в Запорізькій області
Делегація пішла, але за деякий час до двору приїхало кілька російських БТРів.
«Вони забрали Наталю, Олег втік, – говорить мама чоловіка, Ольга. – Згодом син набрав мене у Телеграм і сказав, що рушає визволяти Наталю. Після цього він зник. Ймовірно подружжя тримали в приміщенні поліцейського відділку міста Каховка. За дві доби Наталю відпустили, наступного дня вона віднесла чоловікові їжу. А ще за добу до двору знову приїхала машина окупантів, які вилучили з будинку всі гаджети і знову затримали Наталю».
Ольга запевняє: подружжя не підтримувало російську владу, окупація міста стала для них шоком. Вони часто скаржились на росіян у телефонних розмовах із рідними, відмовлялися виїхати та за жодних умов не могли припустити своєї участі в так званому референдумі.
Зробила фото автоматника та колаборанта, надіслала адміністратору телеграм-каналу
За день до того, 24 вересня, в одному з містечок окупованої частини Запорізької області (точна назва населеного пункту не зазначена з міркувань безпеки) до вулиці місцевої 48-річної мешканки Оксани (ім’я змінено з міркувань безпеки) також прийшла комісія. Серед присутніх – коротко стрижена білявка зі скринькою для бюлетенів, автоматник у військовій формі РФ. На чолі делегації – місцевий колаборант. Напередодні локальний проукраїнський телеграм-канал закликав небайдужих містян фотографувати причетних до незаконного референдуму та надсилати світлини. Оксана зробила фото автоматника та добре відомого в місті колаборанта, надіслала їх адміністратору телеграм-каналу.
«Фотографії опублікували швидко, – говорить вона. – І за короткий час я почула крик у дворі: «Хазяйка!» Десятеро чоловіків, більшість із яких схожі на чеченців або кадирівців, з автоматами увірвались до хати, перед тим зламавши хвіртку. Серед них виділялись військові слов’янської зовнішності та колишні місцеві правоохоронці. Військові приїхали двома автівками, які раніше належали українській поліції. Один молодий східної зовнішності двічі вдарив мене по голові, я вдарилась об конвектор і впала. Почав кричати: «Де працюєш? А, ніде! Тож від Америки гроші отримуєш! Ти фото про референдум надсилала?» Забрали мій ноутбук і телефон. Кинули мене до машини і повезли у місцевий поліцейський відділок».
Читайте також: «Викривлена реальність». Юристи про псевдореферендум в окупації
Допит проводила колаборантка без юридичної освіти та ефесбешник. Вимагали здати лідера української «диверсійної групи» або ж лідера національного руху. Забрали срібні ланцюжок, ладанку, хрестик та дорогу шпильку для волосся.
Оксану помістили в двомісну камеру СІЗО. В неділю її не годували, в інші дні їжу давали, але Оксана боялась отруїтись, тому переважно пила воду. Наступного дня жінка застудилась.
Коли попросила ліки, до неї прийшла місцева медсестра-колаборантка.
«Я її впізнала і запитала, чому вона співпрацює з окупантами, на що вона спочатку відповіла, що їй важко утримувати літніх батьків без роботи, потім замислилась і додала: «Я ЗСУ не чекаю. Я хочу, щоб тут була Росія!» – згадує Оксана.
30-го вересня її вивели з камери, боляче стягнули руки скотчем, на голову одягнули пакет для посилок «Нової пошти» та посадили в машину. За кілька хвилин туди ж посадили ще одну жінку з мішком на голові, їй було 56 років.
«А чого це ви без танка сьогодні? Так мали б набагато впливовіший вигляд»
«Мене теж забрали у полон за спротив проведенню референдуму. Коли я побачила дільничну комісію коло двору, запитала їх: «А чого це ви без танка сьогодні? Так мали б набагато впливовіший вигляд». Вони відповіли, що мають охорону. Я до них: «А чого один бобік, а не десять?» Я знущалась із них і дала зрозуміти, що голосувати не буду. Ще й сфотографувала для місцевого патріотичного пабліку. За двадцять хвилин до двору під’їхали: один у військовій формі РФ, інший – кремезний у цивільному чорному одязі. Забрали мій паспорт і телефон. Посадили мене в іномарку, я ще й поцікавилась, чому не в «Ладу», яку так рекламують росіяни», – говорить МІПЛ Валерія.
Мешканці Олешків на Херсонщині протестува проти російської окупації 8 березня. Фото: телеграм-канал Олешки online
На допитах на жінку тиснули морально, казали: «Зараз ми вас сфотографуємо на тлі прапору РФ та портрета Путіна, відправимо до українського телеграм-каналу, ще й коментар допишемо. А потім депортуємо до вашої улюбленої України. Подивимось, що з вами зробить СБУ!» Ефесбешник намагався присоромити, коли взнав, що Валерія народилась у Росії. Перед тим як завести її до камери, молода жінка в міліцейській формі зняла з бранки срібло, ланцюжок, сережки і хрестик. Витягла навіть 50 копійок із кишені. Жінку зачинили в одномісній камері, схожій на ту, в якій тримали Оксану, але з цілодобовим відеонаглядом та яскравим світлом, яке не вимикали. Охоронці в коридорі постійно мінялись, загалом чергували троє-четверо чоловіків, переважно колишніх працівників української поліції.
На сьому добу Валерію посадили в автомобіль, де з мішком на голові вже перебувала Оксана.
«Приговорили до видворення за «межі Росії»
«День, коли нас везли депортувати, видався спекотний, – говорить Оксана. – Я була в кашемировій кофті, теплій куртці ще й з пакетом на голові. Мені стало зле. Піт лився з обличчя градом. Руки боліли і були червоно-сині на вигляд. Підборіддям я намагалась підняти пакет. Потім попросила валідол або корвалмент, на що росіяни сказали: «Ми тобі вазеліну дамо, здохни». На прохання відкрити пакет натягнули його ще дужче на голову.
Під’їхали до мосту, зняли пакети з голів, жінки побачили близько десяти кадирівців.
«Один знімав на смартфон, як нам зачитували текст зі звинуваченнями у дискримінації російської армії та супротиву референдуму, – продовжує Оксана. – Приговорили до видворення за «межі Росії». Позаду нас були траншеї, військові сказали, що це наші могили. Потім показували нам відео руйнувань різних міст: «Ось бачите, що зробили ваші укри!» Я запитала, чи збираються вони все ж нас вбивати, у відповідь почула: «Та нахрін ти нам потрібна? Кулі на тебе шкода! Вали в свою Україну».
Читайте також: Квазітрибунал: які норми МГП порушує Росія, влаштовуючи показовий “суд” над захисниками Маріуполя
Жінок попередили, що якщо за 25 хвилин побачать їхні спини, то стрілятимуть. Оксана та Валерія пішли, потім побігли. Ззаду пролунав крик: «Не біжіть, бо стрілятимемо по вас зараз». Тоді вони рушили повільно.
«На узбіччі стояв автомобіль, – продовжує Валерія. – Ми розповіли водію свою історію, він дав нам води і три маленькі шоколадні батончики. Порадив голосувати. Наближалася гроза, грім, я боялась, що це снаряди. Жодна з машин не зупинялась, всі їхали забиті речами, рятували своє майно від окупації. Згодом нас стало шкода водійці мікроавтобусу, вона погодилась підвезти».
Порушення зобов’язань Росії за Женевськими конвенціями
«Аналізуючи викладені свідчення, можемо констатувати те, що окупаційна адміністрація в Херсонській області, по-перше, затримує цивільних мешканців окупованої території, які відкрито висловлюють свою проукраїнську політичну позицію, та позбавляє їх свободи, утримуючи під арештом без проведення судових процедур. А, по-друге, за деякий час декого з нелояльних до окупаційних органів громадян України звільняє з-під арешту і переміщує за межі зони свого окупаційного контролю. Щодо інших громадян вона продовжує застосовувати позасудовий арешт», – говорить Андрій Яковлєв, керуючий партнер АО «Амбрела» і експерт МІПЛ.
Така поведінка суперечить зобов’язанням Росії за Женевськими конвенціями. РФ грубо порушує закони і звичаї війни. В свою чергу, порушення норм міжнародного гуманітарного права є міжнародним злочином, який в цьому випадку є ще й воєнним злочином.
Нагадаємо, що норми міжнародного гуманітарного права не дозволяють окупаційній державі проводити свавільне позбавлення свободи цивільних осіб. Незаконним також вважається позбавлення свободи поза рамками судових процедур. Судові гарантії мають забезпечуватися у всіх випадках, а умисне позбавлення права на справедливий і звичайний суд свідчить про вивчення воєнного злочину (див. статті (8), (2), (а), (vi) Римського статуту).
«Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) відносить переміщення окупуючою державою частини населення окупованої території у межах цієї території чи за її межі до серйозних порушень Женевських конвенцій (див. п. “а” ч. 4 ст. 85).
«Незаконна депортація або переміщення чи незаконне позбавлення волі розглядається як грубе порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року та кваліфікується як воєнний злочин за статтею (8), (2), (а), (vii) Римського статуту», – додає правник.
За українським законодавством такі дії можуть однозначно кваліфікуватися за ст. 438 Кримінального кодексу України, позаяк дії окупаційної адміністрації серйозно порушують закони і звичаї війни.
